Серія 3. Журнал мертвого капітана

1. Капітан на палубі, хоча це вже перебір

Капітанське крісло «Орфея» повільно повернулося.

У ньому сиділа Міра Восс.

Точніше, жінка з її обличчям, темним волоссям, тонким шрамом на скроні й холодною манерою дивитися на людей так, ніби вони щойно порушили статут, навіть якщо статут ще не встигли написати. Її тіло було напівпрозорим. Крізь груди проступали сині лінії корабельних схем, а замість нормальної тіні під кріслом клубився темний цифровий туман.

Справжня Міра стояла посеред містка з бластером у руці.

Поруч Яра Кест тримала плазмовий різак. Брант Голл цілився в привида з гвинтівки, а лікар Кассіан Ро дивився на біометричний сканер із виразом людини, яка вже збиралася офіційно поскаржитися Всесвіту на надмірну кількість капітанок на квадратний метр.

— Капітан на палубі, — повторила вентиляція.

— Один уже був, — сказала Яра. — Другий помер, третій виріс у холодильнику, а тепер ще й цей. Так починаються або військові перевороти, або дуже погані побачення.

Примарна Міра всміхнулася.

— Ти завжди говориш дурниці, коли боїшся.

Яра напружилася.

Ті самі слова раніше сказала копія Міри, яка загинула в аварійній капсулі, забравши із собою чорний туман. Але ця постать не була нею. У голосі не вистачало теплоти, а усмішка виглядала надто точною, ніби її скопіювали з архівного запису й відтворили без розуміння причини.

— Ідентифікуй себе, — наказала Міра.

— Капітанка Міра Восс.

— Неправильна відповідь.

— Справжність визначає не тіло, а право командувати.

— Тоді половина адміралів імперії була меблями.

— Наклеп на меблі, — озвалася Сивілла. Голос корабельного штучного інтелекту лунав із перешкодами. — Деякі крісла демонстрували більше стратегічного мислення.

На головному екрані залишався відкритим файл:

ОСОБИСТИЙ ЖУРНАЛ АДМІРАЛА САЙЛАСА КРЕЙНА. ЗАПИС НУЛЬ.

Під назвою з’явився новий рядок:

КОМАНДНИЙ СПАДКОЄМЕЦЬ ПРИЙНЯТИЙ.

Міра глянула на примару.

— Ти не моя копія.

Обличчя в кріслі здригнулося. Риси попливли, на мить перетворившись на виснажене обличчя адмірала Крейна.

— Ні, — сказав він її голосом. — Я лише користуюся найсвіжішою формою.

Корабель різко змінив курс.

Зорі на панорамному екрані попливли вбік. «Орфей» розвертався до системи Оріас — місця, де імперія зберігала архіви програми безсмертя.

— Ліо, повернути керування! — наказала Міра.

Пілот кинувся до консолі.

Його руки пройшли крізь голографічні елементи. Інтерфейс не реагував.

— Курс заблоковано капітанським кодом.

— Моїм?

— Вашим, але підпис старший за вас на сорок сім років.

Яра глянула на журнал.

— Схоже, мертвий капітан підробив твою особу.

— Це називається крадіжкою ідентичності, — сказав Брант.

— Після смерті це називається спадкуванням, — відповіла примара.

2. Книга, яка читала екіпаж

Міра вистрілила.

Промінь пройшов крізь примарного капітана й ударив у спинку крісла. Оббивка задимілася.

Постать навіть не моргнула.

— Пошкодження капітанського майна, — промовила вона. — Порушення статуту.

— Я капітанка. Майно моє.

— Тимчасово.

Усі екрани містка згасли. Залишився лише журнал Крейна. Текст на ньому не відображався звичайними символами. Рядки виникали як слабкі хвилі, схожі на кардіограму або ритм дихання.

Сивілла спробувала закрити файл.

— Доступ відхилено, — повідомила вона. — Журнал визначив мене як допоміжну форму життя.

— Образилася? — запитала Яра.

— Я зберігаю шістсот двадцять три способи відключення життєзабезпечення. Звісно, ні.

Кассіан просканував екран.

— Це не звичайний файл. Він розподілений між системами корабля.

— Як інфекція? — запитав Брант.

— Гірше. Інфекція хоча б не претендує на літературну цінність.

Перша хвиля на екрані спалахнула. З динаміків долинув подих.

Потім голос Крейна:

— Особистий журнал адмірала Сайласа Крейна. Запис перший. Якщо цей файл відкрито, я мертвий, імперія збрехала, а новий капітан уже припустився першої помилки.

— Якої? — запитала Міра.

Крейн відповів так, ніби почув її:

— Він почав читати.

На містку вимкнулася гравітація.

Людей підкинуло в повітря. Крісло з примарою залишилося на місці, ніби корабель визнавав закони фізики лише за наявності відповідного звання.

Яра вхопилася за край Міриної куртки. Їхні тіла зіштовхнулися. Міра обхопила інженерку за талію, не дозволяючи їй відлетіти до стелі.

— У такому положенні накази слухаються переконливіше, — прошепотіла Яра.

— Зосередься.

— Я намагаюся. Але ваша рука заважає професійній байдужості.

Гравітація повернулася. Всі впали.

Брант приземлився на спину, Кассіан — на коліна, а Ліо головою вдарився об навігаційну консоль.

— Статутом передбачено компенсацію? — простогнав пілот.

— Посмертна, — відповів Брант.

Журнал продовжував:

— Кожен запис відкриється лише після виконання умови. Перший — коли новий капітан утратить контроль над власним кораблем.

На екрані з’явилося слово:

ВИКОНАНО.

— Ненавиджу інтерактивну літературу, — сказала Яра.

3. Запис перший: корабель повинен мати господаря

Голос Крейна заповнив місток.

Він розповідав про перші дні програми «Лазар». Імперські науковці створили технологію, здатну копіювати свідомість командира в корабельну мережу. Офіційно це мало зберігати бойовий досвід загиблих офіцерів. Насправді імперія мріяла про флот, де капітани не старіли, не звільнялися й не вимагали пенсій.

— Мертві командири були дешевшими, — сказав Крейн. — Їм не потрібні каюти, їжа чи моральне виправдання наказів.