Наш час
Король все ж таки думав, що навіть якщо дівчинки вже нема на землі, вона може все бачити з нема та спостерігати за всім, що коїться на землі. Тому кожного року в перший день літа запускав в небо 1000 небесних фотариків, щоб всі паи'ятали його донечку.
Тим часом Зореля жила високо вгорах, де було видні схід сонця та зірки вночі. Крім неї та чаклунки Корделії(яку вона називала бабуньою) там ніхто не жив. Тому дівчинка відчувала себе самотньою серед високих гір.
Все що її радувало, це те коли в її день народження в небо запускали 1000 небесних фотариків. Вона так раділа і думала, як же повезло тій людині для якої кожного року їх запускають.