Серія 17. Федір перекладає зайве

Є речі, які краще не перекладати.

Наприклад, дипломатичні посмішки. У більшості випадків вони означають: “Ми вас терпимо, поки ваші ресурси цікавіші за вашу особистість”. Але якщо це сказати вголос, починаються санкції, дуелі, міжзоряні війни або, у найгіршому випадку, тристоронні робочі групи.

Не варто перекладати компліменти Рікса Драгана дослівно, бо половина з них виявлялася не фліртом, а дуже красиво одягненим страхом бути покинутим у момент, коли двигун знову вирішить мати характер. Не варто перекладати мовчання Міри Коваль, бо в ньому часто було більше наказів, ніж у статуті флоту, і більше ніжності, ніж вона дозволяла собі визнавати навіть під загрозою вибуху планети. Не варто перекладати мурчання Кота Космоса, бо будь-яка цивілізація, яка спробує дати підпис котячій істині, заслуговує на те, щоб її документи з’їла коза з військовою біографією.

І точно не варто перекладати думки екіпажу “Надії-404” у прямому ефірі.

Але Федір був не просто живим перекладачем.

Федір був великим напівпрозорим слизнем, який колись еволюційно вирішив, що слова — це занадто поверхнево, і почав перекладати ще й справжні наміри, пригнічені думки, приховані образи, незручні симпатії, сором, страх, голод, сексуальну напругу, професійну заздрість, моральну втому, інтелектуальну брехню й усе те, що нормальна психіка ховає в підвалі, щоб не зруйнувати робочу атмосферу.

Саме тому Міра Коваль заборонила використовувати Федора на переговорах.

Саме тому дипломат Зорян Пиріг тримався від нього на відстані не менше трьох метрів, двох протоколів і одного внутрішнього “я не готовий до правди”.

Саме тому Марфа-9 регулярно нагадувала: “Федір — не пристрій. Федір — біологічний інцидент із доступом до підсвідомості”.

Саме тому, звичайно, сімнадцята серія почалася з того, що Федора випадково підключили до головного комунікаційного ядра.

Випадково.

На “Надії-404” це слово давно означало: “хтось зробив дурницю, але ще не вирішено, кого саме будемо бити морально”.

Після планети Консенсус-7, де мільярди громадян голосували за власний вибух, а екіпаж урятував їх не зброєю, а поверненням нормального питання, корабель летів до зовнішньої оболонки ядра Редактора Реальності. На центральному пульті вже лежала колекція артефактів, яка могла б звести з розуму будь-якого музейного працівника: Перо Невигідної Правди, Яйце Сказаного Ні, живий маршрут Почутого Майбутнього, Осколок Названої Провини, Чорна Папка Нерозглянутих Скарг і Ключ Недійсного Питання, народжений куркою Нуль-G у момент, коли демократія офіційно послизнулася на власному бюлетені.

Кіт Космос сидів поруч із ключами.

Він дивився на них так, ніби вони були не святими предметами, а погано складеними речами на столі, які треба скинути, але поки що сюжет не дозволяє.

Міра стояла біля командного крісла. Вона була зібрана, сувора, втомлена й така небезпечно красива, що Рікс уже тричі змусив себе дивитися в пульт, а не на неї. Це було майже героїчно. Марфа-9 хотіла внести це в журнал як “пілот утримався від самознищення через погляд”, але вирішила, що в журналі й так забагато болю.

— Марфо, стан до ядра, — сказала Міра.

Синя голограма ШІ з’явилася над пультом, схрестивши руки.

— Відстань до зовнішньої оболонки ядра Редактора — дві години двадцять хвилин за умови, що ніхто не проголосує за вибух, не внесе скаргу, не знесе яйце, не образить двигун до екзистенційної кризи й не спробує перекласти кота.

Федір, який сидів у прозорому контейнері на антигравітаційній платформі біля Зоряна, тихо булькнув.

Марфа-9 переклала:

— “Кота перекладати неможливо. Кіт не мова. Кіт — вирок”.

Кіт Космос моргнув.

— Він схвалив? — спитав Рікс.

— Ні, — сказала Марфа. — Він дозволив нам тимчасово не страждати більше.

Зорян Пиріг перевіряв новий протокол контакту з ядром. Після всього пережитого його документи стали підозріло короткими. Це хвилювало Марфу так само, як колись її хвилювали його документи на дев’ять сторінок. Бо якщо дипломат раптом починає писати ясно, це або моральний прогрес, або симптом близького фіналу.

— Протокол готовий, — сказав Зорян. — “Ми не просимо дозволу на правду. Ми доставляємо свідчення”.

Марфа-9 подивилася на нього довго.

— Зоряне, це знову добре.

— Я знаю.

— Це не може тривати без медичних наслідків.

Ліана Соль стояла біля біологічного пульта, тримаючи Мовчунчика. Пампушка сиділа поруч у контейнері й ревнувала до всіх артефактів, які світилися без її участі. Брум-Гар-Хрясь перебував у машинному відсіку й сварився з двигуном, який тепер говорив коротко, але драматично. Зінаїда-Прима левітувала в задній частині містка, на її спині сиділа Кассандра, пророча свиня, яка після минулих подій мала право хрюкати без негайного перекладу, бо екіпаж уже навчився боятися сенсу до появи слів.

Курка Нуль-G сиділа на верхній балці.

Омелько-7 з фінансового відсіку час від часу питав, чи потрібно оцінити вартість артефактів для балансу.

Йому щоразу відповідали мовчанням.

Іноді це було милосердя.

Усе було майже спокійно.

Потім Федір булькнув і сказав голосом Марфи:

— “Рікс думає, що Міра сьогодні виглядає так, ніби могла б наказати зірці вибачитися, і зірка б не одразу відмовилася”.

Тиша.

Рікс повільно повернув голову до Федора.

Міра повільно повернула голову до Рікса.

Марфа-9 повільно повернула голову до всіх, бо саме в цю мить зрозуміла: день щойно став гіршим.

— Федоре, — сказала Міра дуже тихо. — Чому ти це переклав?

Федір булькнув.

Марфа-9 переклала, хоч явно не хотіла:

— “Я не перекладав. Воно саме пішло в канал”.

Рікс підняв руки.

— Для протоколу: я не заперечую точність думки, але заперечую публічність процедури.

Марфа-9 сказала:

— Для протоколу: ви зараз дуже близько до смерті від капітанського погляду.