Серія 16. Планета, де всі голосують за вибух

Демократія — прекрасна річ.

Особливо здалеку.

Зблизька вона часто пахне потом, страхом, дешевою кавою, поганими плакатами, дуже впевненими дурнями й бюлетенями, у яких найважливіший вибір сформульовано так, що навіть розумна істота починає сумніватися, чи не краще одразу попросити астероїд упасти на дільницю.

На “Надії-404” демократію поважали теоретично.

Практично ж екіпаж був складений із капітанки, яка не мала часу на голосування, пілота, який голосував би за красивий маневр навіть у меню сніданку, ШІ, що вважала більшість форм колективного рішення доказом недолікованої цивілізації, дипломата, який міг перетворити будь-яке “ні” на “конструктивну фазу сумніву”, механіка, що голосував інструментом, козла з бойовими рогами, корови з моральною перевагою, пророчої свині, курки з доступом до сингулярних яєць, слизня-перекладача, живої слизоти з ревнощами й кота, який не визнавав процедур, бо, ймовірно, бачив народження самого поняття “процедура” й не був вражений.

Тому коли після піратів із відділу скарг “Надія-404” нарешті наблизилася до зовнішньої оболонки ядра Редактора Реальності, ніхто не очікував, що наступною перешкодою буде планета з виборчою комісією.

Але Всесвіт мав почуття гумору.

Погане.

Перед кораблем відкрилася планета.

Вона була красива, що вже насторожувало. Перлинно-блакитна атмосфера, золоті хмари, кільця з тонкого пилу, три маленькі місяці й нічна сторона, де мільярди вогнів світилися рівними колами, наче весь світ був однією величезною виборчою дільницею. На орбіті висіли тисячі супутників із голографічними урнами, три гігантські станції підрахунку, мережа рекламних маяків і один дуже великий напис на всіх частотах:

“РЕФЕРЕНДУМ САМОВИЗНАЧЕННЯ. ПИТАННЯ ДНЯ: ЧИ ПІДТРИМУЄТЕ ВИ ГІДНИЙ ВИБУХ ПЛАНЕТИ?”

Марфа-9 прочитала повідомлення й зависла на пів секунди.

Це було страшно. Марфа-9 могла пережити чорні діри, невисловлені накази, корабельний двигун із характером, колективні скарги й еротичний підтекст між Мірою та Ріксом, але словосполучення “гідний вибух планети” тимчасово вдарило навіть її сарказм по колінах.

— Екіпаже, — сказала вона нарешті, — у нас попереду планета, яка проводить референдум щодо власного вибуху. Я не хочу звучати упереджено, але, здається, цивілізація знову використала право голосу як декоративну кришку для самознищення.

Рікс Драган повільно повернувся в пілотському кріслі.

— Може, це метафора?

Кассандра, свиня-пророчиця на спині Зінаїди-Прими, хрюкнула.

Ліана Соль переклала:

— Вона каже: “Ні. Вони справді хочуть вибухнути. І ще зробили для цього брендбук”.

На головному екрані одразу з’явилася реклама: усміхнені мешканці планети тримали маленькі прапорці, навколо них літали дрони з урнами, а за кадром теплий голос промовляв:

“Вибух — це не кінець. Це активна форма колективного майбутнього!”

Марфа-9 різко вимкнула звук.

— Я не можу слухати пропаганду, яка звучить як реклама йогурту перед апокаліпсисом.

Міра Коваль стояла біля центрального пульта. Після Чорної Папки Нерозглянутих Скарг на борту корабля стало важче дихати, але чесніше. Папка лежала біля інших ключів: Пера Невигідної Правди, Яйця Сказаного Ні, живого маршруту Почутого Майбутнього, Осколка Названої Провини. Кіт Космос сидів поруч і дивився на все це так, ніби кожен артефакт був черговою незручною чашкою, яку хтось поставив не туди.

Міра глянула на планету.

— Назва?

Тікса Луу провела рукою над навігаційною сферою. Її дзеркальне обличчя відбивало одночасно планету, виборчі урни, натовпи на площах і тінь Редактора, яка тягнулася крізь орбітальні станції, як невидимий бюлетень із уже проставленою галочкою.

— Офіційна назва: Консенсус-7. Архівна назва: Планета Багатьох Голосів. Поточна назва в локальних трансляціях: Вільна Республіка Останнього Рішення.

Зорян Пиріг здригнувся.

— Останнього Рішення? Це звучить як назва, яку мала б заборонити будь-яка комісія з етики.

Марфа-9 повернулася до нього.

— Зоряне, комісії з етики часто з’являються вже після того, як хтось розклеїв плакати “Вибух заради стабільності”.

Рікс нахилився ближче до екрана.

— А який результат голосування?

Марфа-9 відкрила потік даних.

— Попередній підрахунок: сімдесят три відсотки за вибух, дванадцять проти, дев’ять утрималися, шість відсотків обрали варіант “я підтримую вибух, але з поправками до процедури”.

Зорян потер скроні.

— Це вже дуже реалістично.

— Час до завершення голосування, — продовжила Марфа, — три години сорок дві хвилини. Після підтвердження результату планетарне ядро активує саморозрив через мережу громадянських реакторів.

Ліана Соль зробила крок уперед.

— Там живі мільярди?

— Так.

— Вони всі розуміють, за що голосують?

Кассандра хрюкнула.

Ліана переклала:

— “Ні. Саме тому голосують так впевнено”.

Зінаїда-Прима мукнула низько.

Ліана додала:

— Зінаїда каже, що стадо теж іноді біжить до прірви, якщо попереду достатньо гучно дзвенить дзвоник.

Марфа-9 кивнула.

— Корова щойно дала найкращий політичний аналіз тижня.

Міра повернулася до Наслідка, який, звісно, уже стояв у тіні біля заднього пульта. Після попередніх серій ніхто вже не дивувався його появам. Це було як протяг: неприємно, але логічно.

— Це пастка Редактора?

Наслідок дивився на планету.

— Не зовсім. Редактор не змусив їх голосувати за вибух. Він зробив гірше.

— Що саме?

— Він прибрав усі інші майбутні так, щоб вибух став найчеснішим варіантом із доступних.

Тиша.

Рікс повільно сказав:

— Це як дати людині вибір між отрутою, голодом і “гідним вибухом”, а потім сказати, що вона сама проголосувала.

Зорян кивнув.

— Формально вибір є. По суті — ні.

Марфа-9 сказала:

— Вітаю, екіпаже. Ми знайшли планету, де демократія стала дуже елегантною кнопкою самознищення.