Серія 8. Дипломат Пиріг рятує катастрофу звітом

У Галактичній Спілці існувала стара приказка: якщо катастрофу не можна зупинити, її треба хоча б правильно назвати.

Зазвичай саме з цього починалися найгірші рішення в історії.

Наприклад, голод на колонії “Соняшник-8” колись назвали “тимчасовим зниженням харчового оптимізму”. Піратський напад на станцію “Лагідна Комета” — “незапланованим культурним обміном із високою динамікою майнового перерозподілу”. Вибух дипломатичного шатла під час мирної конференції — “тепловим уточненням позицій”.

А коли одна мала, але дуже злопам’ятна цивілізація оголосила війну Галактичній Спілці після того, як посол випадково назвав їхню імператрицю “органічною шафою”, у звіті це сформулювали так: “комунікаційний зсув у бік емоційно насиченого непорозуміння”.

Війна тривала сім років.

Звіт отримав нагороду за стиль.

Саме тому Міра Коваль не довіряла звітам.

Вона бачила, як ними ховали тіла, провали, зраду, боягузтво, жадібність і дурість. Звіти могли бути м’якшими за подушку, гострішими за ніж і слизькішими за політичну совість. Вони не зупиняли вибухи, але дозволяли тим, хто сидить далеко від вибухів, сказати: “ситуація була складною”.

На “Надії-404” після першого контакту з Охоронцями Порожнього Етикету все знову було складним.

Тобто поганим, але з перспективою стати значно гіршим.

Корабель повільно рухався вглиб Архівного міста Першого Порогу. За великими оглядовими вікнами тягнулися чорні вежі, світлові мости, прозорі станції, уламки стародавніх дипломатичних кораблів і порожнеча, яка виглядала так, ніби її ретельно відполірували перед похороном здорового глузду. Попереду висів Зал Першої Брехні — прозора краплеподібна станція, що трималася над бездонним проваллям на трьох тонких світлових нитках.

Марфа-9 вивела на екран попередній аналіз.

— Об’єкт: Зал Першої Брехні. Стан: активний, стародавній, драматичний. Атмосфера: придатна. Рівень небезпеки: “Зоряну краще взяти за руку або за язик”.

Зорян Пиріг, який стояв біля дипломатичного пульта, повільно підняв голову.

— Я прошу зафіксувати, що ця характеристика не відповідає офіційній повазі до дипломатичного корпусу.

Марфа-9, синя голограма з обличчям тітки, яка за своє життя бачила і весілля, і розлучення, і бюджетні збори, але все одно не була готова до цього екіпажу, глянула на нього з глибокою цифровою втомою.

— Зоряне, після того як на минулому контакті ваші думки перекладав слизень, а чужа цивілізація попросила вас “одягнутися мовчанням”, ваша офіційна повага зараз лежить у медвідсіку поруч із вашою самооцінкою.

— Федір порушив приватність мого внутрішнього процесу.

Федір, живий напівпрозорий слизень-перекладач, сидів у спеціальному контейнері на підставці, насолоджуючись поживним гелем. Він булькнув.

Марфа переклала:

— Федір каже: “Твій внутрішній процес сам просився на вентиляцію”.

— Я не дозволяв його перекладати!

— Саме в цьому й полягала якість перекладу, — відповіла Марфа.

Міра Коваль стояла в центрі містка й дивилася на Зал Першої Брехні. Її форма була темною, підтягнутою, бездоганною настільки, наскільки це можливо на кораблі, де половина систем тримається на образах Брума, а друга половина — на Марфиному презирстві. Коротке темне волосся спадало кількома пасмами біля скроні. Погляд був холодний, уважний і дуже небезпечний для будь-якого протоколу, який надумає говорити з нею зверхньо.

Рікс Драган, який сидів у пілотському кріслі, помітив її погляд. Звичайно, помітив. Рікс міг не помітити міну, тріщину в реакторі чи прямий наказ “не чіпати”, але Міру в режимі “зараз хтось відповість за цивілізацію” він помічав завжди.

— Капітанко, — сказав він, — ви сьогодні маєте вигляд людини, яка може змусити стародавній зал вибачитися.

— Я планую почати з ввічливого запиту.

— А закінчити?

— Залежить від залу.

— Це звучить багатообіцяюче.

Міра повернула до нього голову.

— Ріксе, якщо твоє “багатообіцяюче” означає “я знову зроблю дурість”, я попрошу Бебеха стояти між тобою і всіма панелями керування.

Адмірал Бебех, бойовий козел із металевими рогами, що стояв біля тактичного пульта, коротко стукнув копитом.

Марфа переклала:

— “Я готовий”.

Рікс подивився на козла.

— Мені не подобається, як швидко він погоджується мене контролювати.

— Це називається командна робота, — сказала Міра.

— Це називається міжвидове приниження.

— Теж командна робота.

Зінаїда-Прима, тепер уже офіційна членкиня екіпажу, левітувала на кілька сантиметрів над підлогою з дозволу капітанки. Після подій із молочним вузлом вона більше не була “вантажем” навіть у голові Омелька-7, хоча той досі іноді здригався, коли бачив біля її імені не фінансову категорію, а слово “особа”. На спині Зінаїди сиділа Кассандра, пророча свиня, яка дивилася на Зал Першої Брехні так, ніби майбутнє щойно прийшло на прийом у брудних чоботях.

Кассандра хрюкнула.

Ліана Соль, ксенобіологиня, яка тримала Пампушку в переносному контейнері з виглядом молодої матері небезпечного слизового апокаліпсису, прислухалася.

— Вона каже, що сьогодні хтось брехатиме так чесно, що правда сама попросить перерву.

— Це про Зоряна? — спитав Рікс.

Зорян випростався.

— Я не брешу. Я структурую реальність у комунікативно прийнятну форму.

Марфа-9 сказала:

— Так зазвичай і починається отруєння правди.

Міра підняла руку, і місток стих.

— Нагадую всім. Ми йдемо в Зал Першої Брехні. Після першого контакту ми вже знаємо, що Архів не любить прикрашання реальності. Наша задача — отримати другий запис і зрозуміти, чому Редактор Реальності прокинувся. Без імпровізації. Без прихованих каналів. Без промов на сім сторінок. Без дотиків до незнайомих біоформ. Без таранних рішень, якщо нас прямо не таранить щось першим.

Бебех невдоволено мекнув.

Марфа переклала: