Серія 6. Корова Зінаїда левітує без дозволу

У кожного зорельота є системи, без яких він не може існувати. Реактор. Двигуни. Навігація. Кисень. Аварійні шлюзи. Кавоварка, якщо екіпаж має хоч якісь шанси не вбити одне одного до обіду.

У “Надії-404” до цього списку входила ще одна нестандартна одиниця: корова Зінаїда-Прима.

Формально вона була вантажем. Так було написано в документах, які Зорян Пиріг беріг із такою ніжністю, ніби вони були не накладними, а листами від першого кохання, яке, на щастя для кохання, вчасно втекло.

Неофіційно Зінаїда була священною твариною трьох культів, незаконним біореактором, джерелом антигравітаційного кефіру, стабілізатором коротких просторових провалів і, можливо, єдиною істотою на борту, яка дивилася на екіпаж із абсолютно заслуженим презирством.

Після зустрічі з примарним копитним флотом і відкриття запису про Тваринний протокол Міра Коваль наказала провести повну перевірку всіх нелюдських членів екіпажу. Формально — для безпеки. Насправді — тому що коли козел виявляється засекреченим адміралом, а корова допомагає ухилитися від флоту привидів, у капітанки з’являється природне бажання дізнатися, чи не є курка Нуль-G, наприклад, міністром оборони чорних дір.

На містку було тихо лише зовні. Усередині корабель жив своїм звичним життям: щось десь стукало, щось десь мигало, щось десь не мало права дихати, але, ймовірно, дихало. За великими оглядовими вікнами висіло Архівне місто Першого Порогу — темне, кристалічне, прекрасне в найнеприємнішому сенсі. Його вежі простягалися в порожнечу, наче пальці мертвої цивілізації, яка хотіла щось пояснити, але втратила голос і залишила замість нього бюрократичний кошмар із естетикою храму.

Марфа-9 з’явилася на центральному екрані у своєму звичному синьому голографічному образі втомленої тітки, яка пережила більше дурнів, ніж дозволяє санітарна норма.

— Доброго дня, екіпаже. Сьогодні ми дізнаємося, чи є наша корова просто коровою, чи черговою древньою космічною таємницею з копитами. Ставлю три до одного на друге, бо нормальність покинула цей корабель ще до техогляду.

Рікс Драган сидів у пілотському кріслі, занадто розслаблено для людини, яка нещодавно натиснула червону кнопку і була офіційно причетна до проходження Коридору Невдалого Вибору. Він повернувся до Міри, що стояла біля командного пульта, і посміхнувся тією своєю усмішкою, яка в іншому житті могла б працювати на рекламу небезпечних турів.

— Капітанко, а якщо Зінаїда справді древня таємниця, ми маємо звертатися до неї “ваша молочність”?

Міра навіть не повернула голови.

— Якщо ти скажеш це їй у морду, я не зупинятиму наслідки.

— Я відчуваю в цьому приховану підтримку.

— Це не підтримка. Це природний відбір.

Марфа-9 сухо додала:

— Нарешті наука, яку я готова фінансувати.

Зінаїда-Прима на цей момент перебувала не на містку, а в нижньому вантажно-біологічному відсіку, який після появи Пампушки, Ліаниних “тимчасових зразків” і кількох речей, що не проходили жодної класифікації, екіпаж почав називати просто “не заходь туди без заповіту”. Саме там докторка Ліана Соль із неприпустимим ентузіазмом готувалася до “м’якого, етичного, абсолютно безпечного обстеження Зінаїди”.

Міра чула цю фразу і не повірила жодному слову, окрім “Зінаїди”.

— Ліано, — сказала вона через внутрішній зв’язок. — Нагадую: ніяких інвазивних процедур.

— Звичайно, капітанко.

— Ніяких “маленьких зразків”.

— Ви так кажете, ніби я колись брала великі.

— Ліано.

— Добре. Ніяких зразків без дозволу.

— Ніяких зразків узагалі.

Пауза.

— А якщо зразок сам відокремиться?

Міра повільно заплющила очі.

— Марфо, запиши: якщо Ліана вимовить слово “сам відокремиться”, одразу блокувати її лабораторний доступ.

— Уже записала. Також додала до чорного списку фрази: “воно просилося”, “це для науки”, “я майже впевнена, що не отруйне” і “ви тільки подивіться, яке миле”.

Рікс нахилився ближче до Міри.

— Я помітив, що ви з Ліаною говорите майже так само, як зі мною.

— Вона хоча б корисна, коли не вирощує катастрофи.

— Я теж корисний.

— Коли не натискаєш катастрофи.

— У нас багато спільного.

Міра нарешті повернула до нього голову. Її погляд був спокійний, темний і достатньо гострий, щоб розрізати його самовпевненість на тонкі скибки.

— Ріксе, якщо ти ще раз спробуєш перетворити службову критику на флірт, я доручу тобі доїти Зінаїду під час наступної левітації.

Він на секунду уявив це.

— Це… складний образ.

— Саме тому ефективний.

Марфа-9 втрутилася:

— Рівень еротичного підтексту знову на межі службового протоколу. Нагадую: на борту є корова, козел, свиня-пророчиця і стародавній Архів, який, можливо, нас прослуховує. Хоча, судячи з вашої поведінки, він уже шкодує.

Зорян Пиріг, який сидів за дипломатичним пультом із планшетом, підняв голову.

— Якщо Архів нас прослуховує, треба негайно підготувати офіційне звернення про конфіденційність.

— Зоряне, — сказала Міра. — Якщо древній космічний Архів слухає, як Рікс намагається фліртувати під час кризи, він уже покараний.

— Це справедливо, — погодилася Марфа.

У цей момент у внутрішній системі корабля щось тихо дзвякнуло.

Марфа зникла з екрана на пів секунди, потім повернулася з виразом, який на людині означав би: “Я не зла, я просто зараз когось зітру”.

— Увага. Зінаїда-Прима активувала антигравітаційне поле без дозволу.

Міра завмерла.

— Де?

— У вантажно-біологічному відсіку.

— Рівень?

Марфа подивилася на дані.

— Поки що “підозріло красиво”. Але швидко переходить у “стелі не винні”.

З динаміків пролунав радісний голос Ліани:

— Капітанко, все під контролем!

Одразу після цього десь унизу щось гупнуло об стелю.

Марфа додала:

— Вона бреше з інтонацією оптиміста.