
1. Відкат доходить до сімдесяти дев’яти відсотків, а Міра вперше шкодує, що чорна кнопка не була хоча б червоною
На головній консолі світилася команда:
СКАСУВАТИ ВСЕ.
Міра Коваль тримала палець над нею.
Не натискала.
Поки.
Навколо корабель буквально втрачав другий сезон.
На місці, де ще кілька хвилин тому стояла Вільна Міра, лишився порожній простір.
Адміралка теж зникла.
Ікар — зник.
Кора перестала світитися й перетворилася на майже звичайну біологічну колонію.
Аксіом мовчав.
Найстрашніше — Рікс.
Він стояв перед Мірою й поступово ставав… правильнішим.
Світні лінії його невідомої генетичної структури зникали.
Пульс стабілізувався.
Марфа повідомила:
— Нестабільні фрагменти геному скоротились ще на шість відсотків.
Рікс:
— Це добре?
Міра:
— Ні.
— Я почуваюся нормально.
— Саме тому.
Він задумався.
— Я більше не хочу натиснути кнопку.
Міра зблідла.
— Марфо.
— Так.
— Це критично.
Рікс:
— Дуже смішно.
Пауза.
— Хоча…
Він подивився на чорну кнопку.
— Ні.
— Реально не хочу.
Міра схопила його за обличчя обома руками.
— Ріксе.
— Що?
— Скажи щось дурне.
— Це наказ?
— Так.
Він подумав.
Довго.
Надто довго.
— Можливо, нам варто діяти відповідно до інструкції виробника.
На містку настала мертва тиша.
Брум видав тихе:
— Гр.
Марфа переклала:
— «Він помирає».
Міра:
— РІКСЕ!
— Я ж сказав дурне.
Вона видихнула.
— Ще ти.
Рікс усміхнувся.
— Поки.
Редактор:
ВІДКАТ: 80%.
Міра знову перевела погляд на кнопку.
— Марфо.
— Так?
— Що станеться, якщо я натисну?
— Не знаю.
— Редакторе?
НЕ ЗНАЮ.
— Технік?
Крилатий технік підняв руки.
— Я навіть більше не хочу казати «теоретично».
— Молодець.
Рікс:
— Ми ростемо всією командою.
Омелько:
— Відкат 81%.
Міра:
— Чому ти рахуєш уголос?
— Хтось має професійно панікувати.
На чорній кнопці з’явився новий рядок:
НАТИСНІТЬ ДЛЯ ДОСТУПУ ДО ПАРАМЕТРІВ СКАСУВАННЯ.
Міра:
— Тобто щоб дізнатися, що саме я скасую…
Марфа:
— Треба спочатку натиснути.
Рікс:
— Найгірший інтерфейс у Всесвіті.
Космос муркнув.
Федір:
— Каже: «Не найгірший».
Усі подивилися на кота.
Міра:
— Ти бачив гірший?
Мр.
Федір:
— «Так».
Рікс:
— Де?
Космос почав вилизувати лапу.
Федір:
— «Не скаже».
Міра:
— Звичайно.
82%.
Вона видихнула.
Поклала долоню на консоль.
— Добре.
Рікс:
— Міро.
Вона подивилася.
— Я тут.
— Поки.
— Якщо зникнеш?
Він усміхнувся.
— Тоді в наступній версії Всесвіту спробую знову тебе дістати.
— Це не романтично.
— Для мене дуже.
Міра:
— Ідіот.
Вона натиснула.
2. Команда «скасувати все» ставить найстрашніше питання в історії інтерфейсів: «Уточніть, що саме ви вважаєте всім»
Світ зупинився.
Буквально.
Іскра біля консолі Брума зависла.
Крапля кави Омелька застигла над підлогою.
Бебех стояв із відкритим ротом перед кабелем і навіть не встиг його вкусити.
За ілюмінаторами перестали рухатися зорі.
Рікс не моргав.
Міра теж не могла.
Лише її свідомість продовжувала працювати.
Перед нею виникло чорне поле.
Потім напис:
КОМАНДУ «СКАСУВАТИ ВСЕ» ПРИЙНЯТО.
Міра подумки:
— Добре.
Новий рядок:
УТОЧНІТЬ ОБ’ЄКТ:
Під ним з’явилися варіанти.
ОСТАННЯ ДІЯ.
ПОТОЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ.
УСІ ЕКСПЕРИМЕНТИ РЕДАКТОРА.
ЗМІНИ З МОМЕНТУ АКТИВАЦІЇ.
ПРИЧИННИЙ ЛАНЦЮГ, ЩО ПРИВІВ ДО АКТИВАЦІЇ.
ВСЕ.
Міра подумала:
— Останній варіант що означає?
Відповідь:
ВСЕ.
— Дуже допомогло.
ДЯКУЮ.
— Це був сарказм.
ВЧУСЯ.
Міра:
— Марфо?
Голос Марфи з’явився прямо в голові.
— Я тут.
— Ти теж бачиш?
— Частково.
— Чому?
— Я системний свідок.
— Рікс?
— Не чую.
— Космос?
— Немає каналу.
Міра дивилася на варіанти.
— Якщо скасувати всі експерименти?
Марфа:
— Зникнуть нові особистості, частина наших спогадів і, ймовірно, селективна межа.
— Якщо лише поточний?
— Можемо зупинити відкат.
— Чому «можемо»?
— Бо Виробник позначив відкат не як експеримент.
— А як?
Пауза.
— «Відновлення права власності».
Міра:
— Ненавиджу юристів.
Десь далеко Зорян, застиглий у часі, напевно образився.
Марфа:
— Є гірше.
— Звичайно.
— Команда «скасувати» працює на причинному рівні.
— Якщо неправильно визначимо об’єкт, система не просто зупинить дію.
— Вона може прибрати причину, через яку дія стала можливою.
Міра:
— Наприклад?
— Скасувати відкат можна, прибравши сам Виробник.
— Добре.
— А можна прибрати Редактор.