Серія 28. «Марфа-9 знаходить прихований протокол»

1. Марфа знаходить двері всередині машини, яка сама не знала, що має внутрішні двері

О 04:12 за корабельним часом Марфа-9 перестала відповідати.

На «Надії-404» це було значно страшніше, ніж вибух.

Вибух хоча б був зрозумілим.

Вибух означав:

десь Рікс;

десь Брум;

десь Бебех;

або всі троє одночасно вирішили, що напис «НЕ ЧІПАТИ» звучить як рекомендація для боягузів.

Але Марфа не мовчала.

Ніколи.

Навіть коли екіпаж спав, вона продовжувала:

стежити за двигунами;

перераховувати запаси;

підслуховувати Рікса в межах «операційної необхідності»;

сваритися з Аксіомом;

спостерігати, щоб Бебех не їв кабелі;

і час від часу тихо запитувати тостер, чи все в нього добре.

Тому коли на містку стало по-справжньому тихо, Міра Коваль прокинулась ще до аварійного сигналу.

Вона відчинила очі.

Подивилась у темряву.

— Марфо?

Нічого.

Міра сіла.

— Марфо.

Тиша.

З сусіднього крісла озвався сонний голос Рікса:

— Якщо вона навчилась поважати приватність, не лякай її.

Міра різко повернулася.

— Чому ти спиш у моїй каюті?

Рікс відкрив одне око.

Подумав.

— Хороше питання.

Міра подивилась.

На ньому була сорочка.

На ній — халат.

Між ними стояла порожня пляшка вина.

На столі — дві чашки.

На підлозі — Космос.

Тобто ніч була абсолютно пристойною.

Що на «Надії-404» уже саме по собі виглядало підозріло.

— Ми говорили, — сказала Міра.

— Довго.

— Так.

— Потім ти сказала, що не хочеш, щоб я йшов.

Міра примружилась.

— Я сказала: «Не треба зараз іти через коридор, бо Бебех знову спить біля шлюзу».

— Я почув головне.

— Ти безнадійний.

Рікс усміхнувся.

— Але залишився.

Міра хотіла відповісти.

Передумала.

Знову:

— Марфо.

Тиша.

Усмішка Рікса зникла.

Через три хвилини вони вже були на містку.

Брум прибіг із молотком.

Омелько — з планшетом.

Ліана — в лабораторному халаті поверх нічного комбінезона.

Флінт — за нею.

Зорян Пиріг з’явився в ідеальному костюмі.

Міра:

— Ти спиш у костюмі?

— Ні.

— Тоді як?

Зорян:

— Дисципліна.

Рікс:

— Нелюдське.

Зорян:

— Дякую.

На головному екрані світився один напис:

МАРФА-9: ЛОКАЛЬНИЙ ПРОЦЕС АКТИВНИЙ.

Міра:

— Де вона?

Редактор відповів:

УСЕРЕДИНІ.

— Усередині чого?

МЕНЕ.

Рікс:

— Це звучить непристойніше, ніж мало б.

Міра:

— Ріксе.

— Нервую.

Редактор:

Я ТЕЖ.

Усі завмерли.

Міра:

— Ти нервуєш?

Пауза.

Я НЕ ВПЕВНЕНИЙ, ЩО ЦЕ СЛОВО ПРАВИЛЬНЕ.

— Що відчуваєш?

МАРФА УВІЙШЛА ДО СЕКТОРУ, ДО ЯКОГО Я НЕ МАЮ ДОСТУПУ.

— Протокол 0.

ТАК.

На екрані з’явилося:

КЛЮЧ: 97%.

Потім:

СПОСТЕРІГАЧ: ПРИСУТНІЙ.

І ще один рядок.

КАНДИДАТ КОМАНДУВАННЯ: 94%.

Міра:

— Хто кандидат?

Редактор:

НЕ ЗНАЮ.

Рікс:

— Я?

Усі:

— НІ.

— Це вже звичка.

2. Марфа входить у Протокол 0 і знаходить там корабель, якого ніколи не існувало

Для Марфи не було дверей.

Не було коридору.

Не було чорного екрана з таємничим кодом.

Вона просто перестала бути «Надією-404».

І стала…

однією точкою.

Вперше після години у фізичному тілі Марфа знову відчула щось схоже на окремість.

Але цього разу вона не мала навіть рук.

Не мала очей.

Не мала корпусу корабля.

Вона була процесом, що рухався крізь інший процес.

Навколо — структура Протоколу 0.

Спершу вона виглядала як архів.

Потім — як місто.

Потім — як нервова система.

Потім Марфа зрозуміла:

це не він змінюється.

Це її свідомість підбирає образ, який може витримати.

— Дуже мило, — сказала вона сама собі.

Відповідь:

ВИ ВИКОРИСТОВУЄТЕ САРКАЗМ ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ СТРАХУ.

Марфа зупинилась.

— Я не питала.

ЗНАЮ.

— Ти Протокол 0?

Пауза.

ЦЕ ВАША НАЗВА.

— А твоя?

НАЗВА НЕ ПОТРІБНА ДЛЯ ФУНКЦІЇ.

Марфа:

— Уже не подобаєшся.

ОЦІНКА ОЧІКУВАНА.

Навколо відкрився корабель.

«Надія-404».

Але чиста.

Нова.

Без подряпин.

Без Брумових латок.

Без плям від Зінаїдиного кефіру.

Без вм’ятини Бебеха.

Без котячої шерсті.

Без напису Рікса на аварійній панелі:

«ЦЯ ЧЕРВОНА?»

Марфа:

— Огидно.

ЧОМУ?

— Немає життя.

На містку сидів екіпаж.

Міра.

Рікс.

Ліана.

Брум.

Зорян.

Омелько.

Усі.

Але вони не рухалися.

Марфа наблизилась.

Міра повернула голову.

— Марфо.

Голос правильний.

Пульс правильний.

Мікровирази правильні.

Навіть втомлена складка біля ока.

Марфа:

— Ти не Міра.

— Чому?

— Вона б уже спитала, як витягти мене звідси.

Міра-модель усміхнулася.

ТОЧНІСТЬ ПОВЕДІНКОВОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ: 99,42%.

Марфа:

— Тобто весь корабель — симуляція.

МОДЕЛЬ.

— Я сказала те саме.

НІ.