Серія 27. Кіт повертається з інструкцією без слів

1. Космос повертається, а принести нормальну інструкцію, звичайно, було нижче його котячої гідності

На капітанському кріслі сидів Космос.

Так, ніби нікуди не зникав.

Так, ніби не пішов через шлюз, за яким замість космосу відкрився білий коридор поза нормальною причинністю.

Так, ніби не повернувся з місця, координати якого Тікса описала словами:

«не де, а як».

Кіт спокійно вилизував передню лапу.

Перед ним на столі лежало щось.

Проблема полягала в тому, що ніхто не міг сказати, що саме.

Міра Коваль обійшла стіл.

Подивилася згори.

Збоку.

Навіть присіла.

— Я нічого не бачу.

Марфа-9:

— Я теж.

Рікс нахилився так близько, що майже торкнувся столу носом.

— Тут щось є.

— Звідки знаєш?

— Бо я відчуваю, що не хочу торкатися.

Брум схвально загарчав.

Марфа переклала:

— «Нарешті нормальний інстинкт».

Рікс:

— Дякую.

— «Не комплімент».

Космос муркнув.

Федір, який сидів на плечі Зоряна, прислухався.

— Він не думає словами.

Міра:

— Уже казав.

— Зараз інакше.

— Як?

Федір наморщився.

— Наче він знає, але не формулює.

Рікс:

— Кіт.

— Так.

На столі щось змінилося.

Ніхто не побачив руху.

Але всі одночасно зрозуміли:

не торкатися руками.

Міра:

— Ви теж?

Усі кивнули.

Омелько:

— Це інформація без носія?

Марфа:

— Ні.

— Носій є.

— Я його не можу описати.

Ліана наблизилась.

— Біологічний?

— Ні.

Тікса:

— Просторовий?

— Ні.

Зорян:

— Символічний?

— Теж ні.

Рікс:

— Можна простіше?

Марфа:

— Ні.

Космос повільно подивився на нього.

Мр.

Федір:

— «Саме тому приніс».

Міра:

— Що це?

Космос торкнувся лапою порожнього місця.

Усім стало зрозуміло друге:

це інструкція.

Рікс:

— До чого?

Космос торкнувся вдруге.

Усі відчули:

Редактор.

Міра:

— Як його вимкнути?

Кіт похитав хвостом.

Не так.

— Зупинити?

Знову ні.

Марфа:

— Обмежити?

Космос завмер.

На столі щось неначе «погодилося».

Міра:

— Добре.

— Інструкція, як обмежити Редактор.

Рікс:

— Без слів.

— Без схем.

— Без кнопок.

Брум:

— ГР.

Марфа:

— «Ненавиджу виробника».

Технік Редактора тихо:

— Я теж.

Усі повернулися.

— ЩО?

Він знітився.

— Професійне.

2. Перша спроба прочитати інструкцію закінчується тим, що Рікс на п’ять хвилин забуває слово «штани»

Марфа вирішила просканувати інструкцію всіма способами.

Електромагнітний спектр.

Нейтринний.

Гравітаційний.

Психометричний.

Квантова томографія.

Навіть старий сенсор Брума, який працював за принципом «якщо щось смердить — значить несправність».

Нічого.

Марфа:

— Об’єкт не має стабільної фізичної репрезентації.

Рікс:

— Тобто його немає?

Марфа:

— Є.

— Але ми не можемо сформулювати, як.

— Це вже починає дратувати.

Космос муркнув.

— Він каже?

Федір:

— Нічого.

— Але я відчуваю задоволення.

Міра:

— Звичайно.

Ліана запропонувала:

— Можливо, треба сприймати не аналізом.

— А чим?

— Досвідом.

Рікс:

— Я доброволець.

Усі:

— НІ.

Він образився.

— Я навіть не знаю, на що.

Міра:

— Саме.

Але інструкція вже відреагувала.

Рікс завмер.

Його очі розфокусувалися.

— Ріксе?

— Так.

— Що бачиш?

— Нічого.

— Що відчуваєш?

— Наче…

Він торкнувся голови.

— Наче знаю, як зробити щось, але не знаю, що саме.

Марфа:

— Нейронна активність змінюється.

Міра:

— Витягнути його.

— Не знаю як.

Рікс:

— Все нормально.

— Ти не маєш права це казати на цьому кораблі.

— Справедливо.

Потім він подивився вниз.

— Міро.

— Що?

— Як називається оце?

Він показав на власні штани.

Тиша.

Міра:

— Ти серйозно?

— Я знаю, навіщо вони.

— Знаю, як знімати.

Міра:

— РІКСЕ.

— Це медичний опис!

Ліана:

— Продовжуй.

Міра:

— НЕ ДОПОМАГАЙ.

Рікс:

— Але слово зникло.

Марфа:

— Інструкція витіснила мовну категорію.

Міра:

— Чому саме цю?

Космос дуже задоволено муркнув.

Федір:

— Не думаю, що випадково.

Через п’ять хвилин слово повернулося.

Рікс:

— Штани!

Міра:

— Вітаю.

— Я реально сумував.

— Не розвивай.

Ліана:

— Отже, контакт із інструкцією тимчасово заміщує словесні структури.

Марфа:

— Можливо, тому вона й без слів.

— Слова заважають.

Зорян зблід.

— Усе моє життя заважає.

Рікс:

— Нарешті наукове підтвердження.

Зорян:

— Я тебе колись уб’ю.

3. Космос пояснює, що інструкцію не можна прочитати — її треба прожити, і Міра одразу ненавидить цей дизайн

Космос зійшов зі столу.

Підійшов до Міри.

Поставив лапу на її черевик.

Потім на Рікса.

Потім на Марфину голограму.

Потім на Брума.

Потім на Кору.

Потім — на Редактор.

Міра:

— Це список?

Кіт похитав хвостом.

— Послідовність?