Серія 25. Реальність дає екіпажу попередження

1. Коли сама Реальність каже «досить», навіть Рікс на три секунди перестає жартувати

Біла тріщина висіла посеред містка.

Не на стіні.

Не в повітрі.

Вона була тріщиною в самому факті, що стіна, повітря й місток існували саме тут.

За нею не було іншої кімнати.

Не було космосу.

Не було темряви.

Лише білизна, настільки чиста, що очам ставало боляче на неї дивитися.

На її поверхні знову з’явилися символи:

ВИ ЗМІНЮЄТЕ ЗАНАДТО БАГАТО.

Усі мовчали.

Редактор Реальності світився червоним.

Міра Коваль тримала бластер.

Рікс Драган стояв біля неї.

Марфа-9 намагалася сканувати тріщину.

Федір тримався за голову.

Космос вигнув спину.

Саал-Ен, який ще кілька хвилин тому вважав власну цивілізацію надто залежною від прогнозів, тепер дивився на щось, чого не могла передбачити навіть його система.

— Це точно Реальність? — запитала Міра.

Федір ковтнув.

— Не знаю, як назвати.

— Всесвіт?

— Ні.

— Чим відрізняється?

Федір закрив очі.

Прислухався.

— Всесвіт… це все.

— Дуже корисно.

— Я стараюся.

Він знову прислухався.

— Коли Всесвіт говорив раніше, це було як… думка всього одразу.

— А це?

— Наче правила подали скаргу.

Омелько-7 різко підняв голову.

— Скаргу?

Міра:

— Навіть не думай.

— Я лише…

— Ні.

Біла тріщина пульсувала.

Новий текст:

ВИ НЕ РЕМОНТУЄТЕ МЕНЕ.

Пауза.

ВИ НАВЧАЄТЕ МЕНЕ БУТИ ІНШОЮ.

Рікс тихо:

— Це погано?

Міра повернулася.

— Що, на твою думку, в цій ситуації може бути добре?

— Можливо, їй не подобалась стара версія себе.

Біле світло різко спалахнуло.

Рікс відступив.

— Це було питання.

Федір:

— Вона сказала…

— Що?

— «Не смішно».

Міра:

— Навіть Реальність уже втомилася від тебе.

— Я розширюю аудиторію.

Усі подивилися.

Рікс:

— Все. Мовчу.

Три секунди.

— Але якщо…

Міра:

— ТРИ СЕКУНДИ.

— Особистий рекорд.

2. Технічна підтримка Редактора нарешті пояснює інструкцію, яку треба було прочитати двадцять чотири серії тому

Крилатий технік Редактора сидів просто на підлозі.

Він зблід настільки, що навіть світлі мембрани на його крилах втратили колір.

Міра схопила його за комір.

— Говори.

— Я вже…

— Нормальними словами.

— Пристрій…

Він глянув на Редактор.

— …не редагує реальність.

Рікс:

— Назва оманлива.

Омелько:

— Це можна оскаржити.

Міра:

— ОБИДВА МОВЧАТЬ.

Технік продовжив:

— Він створює локальні винятки.

— Було правило.

— Редактор каже: у цій зоні можна інакше.

Марфа:

— Наприклад, тимчасове скасування смерті.

— Так.

— Три Міри.

— Так.

— Ідеальні Рікси.

— Так.

— часове яйце.

— Так.

— особистість двигуна.

— Так.

— емпатичний доступ.

— Так.

Міра:

— А кожен наш експеримент?

— Навчав систему стабілізувати виняток.

— Чому це проблема?

Технік нервово:

— Бо виняток, який повторюється достатньо разів…

Марфа:

— Перестає бути винятком.

Тиша.

— Так.

Рікс:

— Тобто ми не просто користувалися Редактором.

— Ми писали нові правила?

— Саме.

Міра повільно відпустила техніка.

— І ти вирішив сказати зараз.

— Раніше ви не питали саме так.

Брум видав глибокий рик.

Марфа:

— «Убити?»

Міра:

— Ні.

Брум:

— Гр?

— Поки.

Технік поспішив:

— Реальність має механізми самокорекції.

— Вона допускає відхилення.

— Квантові флуктуації.

— аномалії.

— нестабільність.

— Але коли відхилення стають правилами…

Ліана:

— Вона починає перебудовуватись.

— Так.

Федір:

— І болить?

Технік:

— Я не знаю, чи правильне це слово.

Біла тріщина написала:

ПРАВИЛЬНЕ.

Усі повернулися.

Рікс:

— Це незручно.

Міра:

— Тобі?

— Коли фундаментальні закони читають розмову.

Федір:

— Вона каже, що вони завжди читали.

Рікс:

— Тепер я сумую за приватністю.

Марфа:

— Після минулої серії це тематично.

3. Перше попередження Реальності — тінь Рікса приходить на місток раніше за самого Рікса

Міра наказала:

— Ніхто не користується Редактором.

На екрані:

НАКАЗ ПРИЙНЯТО ДО ВІДОМА.

— Я не тобі.

ОБРАЗЛИВО.

Саал-Ен:

— Я починаю його розуміти.

Зорян:

— Не треба.

Редактор вимкнувся.

Майже.

А тоді двері містка відчинилися.

На підлогу впала тінь Рікса.

Самого Рікса не було.

Усі дивилися.

Тінь пройшла три кроки.

Зупинилася біля пілотського крісла.

Через чотири секунди у двері зайшов Рікс.

— Чому всі…

Побачив власну тінь.

— О.

Тінь повернула голову раніше, ніж він.

Рікс:

— Не люблю.

Міра:

— Що робив?

— Ходив по каву.

— Нічого не натискав?

— Міро.

— Питаю.

— Ні.

Тінь сіла.

Рікс ще стояв.

Марфа:

— Причинна послідовність локально порушена.

Міра:

— Людською.

— Наслідок настав раніше за причину.