Серія 24. Дипломатія з расою, яка ображається наперед

1. Сімнадцять хвилин до дипломатії, або час написати заповіт Зоряна Пирога

— Сімнадцять хвилин, — повідомила Марфа-9.

Зорян Пиріг сидів за столом переговорного відсіку й дивився на порожній аркуш.

Перед ним лежав дипломатичний протокол.

Вірніше, його відсутність.

Раса Саал-Ена не мала стандартного протоколу вітання.

Бо будь-яке стандартне вітання могло бути образливим.

«Раді вас бачити» — припущення щодо власних емоцій.

«Ласкаво просимо» — натяк, що господар має право визначати, кому тут місце.

«Мир вам» — припущення, що до цього миру не було.

«Шановні гості» — небезпечне нав’язування статусу гостя.

«Вітаємо» — потенційне святкування факту, який співрозмовник міг оцінювати негативно.

Навіть просте:

— Добрий день.

було визнано культурною комісією Саал-Ена проблематичним.

Бо день міг бути поганим.

Зорян поклав голову на стіл.

— Я більше не хочу бути дипломатом.

Рікс сидів навпроти.

— Можеш стати пілотом.

Зорян не підняв голови.

— Я краще помру.

— Образливо.

Зорян повільно подивився.

Рікс посміхнувся.

— Треную.

Міра Коваль стояла біля дверей.

— Ріксе, вийди.

— Чому?

— Бо ти образиш їх раніше, ніж вони встигнуть образитися на те, що ти міг їх образити.

— Це граматично законно?

— На цьому кораблі вже все законно.

Марфа вивела прогноз.

Ймовірність дипломатичного конфлікту протягом перших п’яти хвилин: 96,4%.

Зорян:

— Чому не сто?

Марфа:

— 3,6% імовірності, що Саал-Ен відмовиться виходити з корабля через образу ще до стикування.

Зорян:

— Це навіть краще.

Міра:

— Ні.

— Чому?

— Нам потрібні відповіді про Кору.

Ліана стояла біля біологічного контейнера.

Кора пульсувала м’яким рожево-білим світлом.

Флінт поруч.

Саал-Ен хотів її повернути.

Кора чітко сказала «ні».

Принаймні їхньою новою системою кольорів.

Чорний.

Двічі.

Потім, для особливо обдарованих дипломатів, ще й відсунула контейнер від шлюзу.

Зорян подивився.

— Добре.

Він випростався.

— Основна стратегія.

Міра:

— Яка?

— Нічого не казати.

Марфа:

— Вони можуть образитися на мовчання.

Зорян знову поклав голову на стіл.

2. Атенері прибувають на кораблі, який уже виглядає ображеним

Флот Саал-Ена з’явився не ефектно.

Не було вибуху світла.

Не було гіперпросторової хвилі.

Не було навіть нормального виходу з надсвітлового режиму.

Їхні кораблі просто…

вже були там.

Марфа переглянула сенсори.

— Я не зафіксувала прибуття.

Тікса нахилила голову.

— Вони прибули через маршрут, який існував лише тому, що ми очікували інший.

Рікс:

— Я нічого не зрозумів, але мені не подобається.

Тікса:

— Це взаємно.

Кораблі Саал-Ена були тонкими, срібними, майже органічними.

Без гострих кутів.

Без помітної зброї.

Без написів.

Рікс:

— Красиві.

Зорян:

— Не говори це їм.

— Чому?

— Можуть вирішити, що ти оцінюєш їх за естетикою.

— А я саме…

— МОВЧИ.

Головний корабель наблизився.

Стикування відбулося без запиту.

Міра:

— Вони щойно пристикувались без дозволу?

Марфа:

— Так.

Міра:

— Я вже образилась.

Зорян:

— Не можна.

— Чому їм можна?

— Бо якщо ми скажемо, вони можуть образитися.

— Зоряне.

— Я знаю.

Шлюз відкрився.

Саал-Ен увійшов.

За ним — троє представників його народу.

Усі були схожі на людей лише приблизно.

Високі.

Стрункі.

Майже ідеально симетричні.

На шкірі — сріблясті нервові лінії.

Очі темні, але не чорні.

У кожного на скронях світилися тонкі візерунки.

Саал-Ен зупинився.

Зорян усміхнувся.

Саал-Ен:

— Ви зараз думаєте, що посмішка допоможе.

Зорян прибрав усмішку.

— Перепрошую.

— Ви вибачилися до того, як я підтвердив образу.

Зорян:

— Тоді не перепрошую.

— Тепер ви відкликали вибачення.

Зорян:

— Я…

Міра поклала руку йому на плече.

— Досить.

Саал-Ен подивився на неї.

— Ви зараз думаєте, що я нестерпний.

Міра:

— Ні.

Саал-Ен:

— Брехня.

Міра:

— Уже так.

Рікс тихо:

— Я закоханий у дипломатію.

Зорян:

— Я тебе вб’ю.

Саал-Ен:

— Погроза насильством у присутності дипломатичної делегації.

Зорян:

— Це не вам.

— Тепер образливо, що ми недостатньо важливі для погрози.

Зорян подивився в стелю.

— Боже.

Космос із коридору муркнув.

Федір:

— «Не втручайте мене».

3. Саал-Ен пояснює, що вони не читають думки, просто людство дуже передбачуване

Переговори почалися.

Саал-Ен сів.

Потім одразу встав.

Зорян:

— Щось не так?

— Ви дали мені місце на протилежному боці столу.

— Це стандарт.

— Тобто визначили нас як протилежну сторону.

Зорян:

— Добре.

Він пересунув крісло поруч.

Саал-Ен:

— Тепер ви створили штучну близькість.

Зорян:

— Де ви хочете сидіти?

— Це перекладання відповідальності на гостя.

Зорян повільно:

— Я зараз викину стіл.

Міра:

— Підтримую.

Саал-Ен:

— Агресивне усунення нейтрального предмета також може бути символічним.

Рікс:

— Я можу спалити кімнату.

Усі:

— НІ.

Саал-Ен подивився.