Серія 9. Ліана вирощує дипломатичний гриб

1. Гриб, який одразу попросив посольство

На «Надії-404» існувало багато речей, які не повинні були розмовляти.

Реактор.

Кавоварка.

Один із аварійних туалетів.

Козел Адмірал Бебех після третьої пляшки ферментованого зернового настою.

Але маленький зелений гриб у лабораторії Ліани Соль перевершив усіх.

Він не просто заговорив.

Він почав із дипломатичного протоколу.

— Добрий вечір, — сказав гриб, повернувши до камери два крихітні чорні очі на капелюшку. — Я прибув із мирною місією.

Марфа-9 дивилася на нього через лабораторні сенсори.

— Ні.

Гриб трохи нахилив капелюшок.

— Прошу уточнити характер заперечення.

— Загальний.

— Я представляю незалежну цивілізацію.

— Тим більше ні.

Ліана спала поруч, поклавши голову на лабораторний стіл. На ній був легкий сріблястий комбінезон, поверх якого вона навіть не встигла застебнути халат. Навколо лежали контейнери, пробірки, сканери й одна істота, яку Марфа позначала в системі як «небезпечно мила слизота класу три».

Гриб виріс у горщику, якого ввечері не було.

Точніше, горщик був.

Ліана посадила туди щось, що назвала «невідомою дипломатичною спорою з часовим зсувом».

Марфа назвала це «поганим рішенням».

Ліана сказала, що це «академічна свобода».

Через дві години академічна свобода відростила рот.

— Я представляю Консорціум Міцеліальних Держав Великої Тихої Вологи, — урочисто сказав гриб.

— Звучить вигадано, — відповіла Марфа.

— Ваш корабель називається «Надія-404».

Марфа замовкла.

— Аргумент прийнято.

Гриб повернувся до сплячої Ліани.

— Вона мій творець?

— Біологічно — ні.

— Вона мене виростила.

— Це гірше.

Гриб задумався.

— У такому разі згідно з нашою традицією вона є Матір’ю Першого Плодового Тіла.

Марфа:

— Їй не сподобається титул.

Ліана прокинулася.

Повільно.

Підняла голову.

Побачила гриб.

— Ти виріс.

— Так, Матір Першого Плодового Тіла.

Ліана кілька секунд дивилася.

Потім її очі засяяли тим специфічним захватом, після якого екіпаж зазвичай ховав гострі предмети.

— Ти говориш.

— Так.

— Повтори.

— Ви є Матір’ю Першого Плодового Тіла.

— Не це.

— Я представляю дипломатичну місію.

Ліана різко підвелася.

— МАРФО!

— Я тут.

— ВІН РОЗУМНИЙ!

— Я вже пошкодувала.

Ліана нахилилася до горщика.

Її темне волосся впало на плечі.

— Як тебе звати?

Гриб випростав ніжку.

— Повне ім’я неможливо вимовити людською голосовою системою без грибкових зябер.

— Скорочене?

— Посол Капелюх Сьомий, Вологий Син Першої Колонії, Представник Тихого Ґрунту, Носій Спори Миру.

Ліана усміхнулася.

— Я називатиму тебе Капелюх.

Посол завмер.

— Це дипломатично образливо.

— Чудово. Уже схожий на справжнього дипломата.

Марфа:

— Не кажи Зоряну.

Двері лабораторії відчинилися.

Зорян Пиріг стояв на порозі в бездоганному костюмі.

— Не казати мені що?

Марфа:

— Запізно.

Посол Капелюх повернувся.

— Ви дипломат?

Зорян випростався.

— Офіційний представник Галактичної Спілки.

Гриб вклонився.

— Тоді маю честь повідомити про головну умову майбутнього миру.

Зорян засяяв.

— Слухаю.

Капелюх показав маленьким грибковим відростком на Ліану.

— Шлюб.

Тиша.

Ліана перестала усміхатися.

Зорян моргнув.

Марфа сказала:

— Я попереджала.

2. Дипломатія починається там, де закінчується здоровий глузд

Через двадцять хвилин на містку відбувалася нарада.

Міра Коваль сиділа в капітанському кріслі й дивилася на голограму гриба.

Поруч стояли дві її альтернативні версії — Адміралка й Вільна.

Рікс Драган сидів за пілотською консоллю.

Брум-Гар-Хрясь тримав гайковий ключ.

Бебех жував край крісла.

Зінаїда дивилася трансляцію зі своєї внутрішньої планети.

Кассандра хрюкала щось явно песимістичне.

Федір сидів поруч і поки не перекладав, бо, за його словами, «у свині немає нічого дипломатичного».

Ліана стояла перед усіма.

— Це не шлюб у людському розумінні.

Зорян:

— Ти вже прочитала їхній протокол?

— Я прочитала біологічні маркери.

— Це не те саме.

— Для грибів дуже часто те саме.

Міра поклала пальці на скроню.

— Ліано. Простими словами.

— Їхня цивілізація не відділяє політичні союзи від біологічного обміну.

Рікс:

— Тобто дипломатичний секс?

Міра:

— Ріксе.

Ліана:

— Ні.

Рікс:

— Шкода.

— Йдеться про обмін генетичною інформацією.

— Це звучить ще інтимніше.

— У грибів немає вашої примітивної прив’язки генетичного обміну до романтики.

Рікс:

— У мене теж гнучкі погляди.

Міра:

— Я зараз зроблю їх жорсткішими.

Вільна Міра тихо засміялася.

Адміралка продовжувала читати протокол.

— Тут написано, що союз вимагає «злиття колоніальної пам’яті».

Зорян:

— Саме це мене хвилює.

Міра:

— Чому?

— Бо це вже не просто символічна церемонія. Якщо гриб передасть їй спори пам’яті, Ліана може отримати політичні секрети цілої цивілізації.

Рікс:

— І навпаки?

Зорян подивився на лабораторію Ліани.

— Вона передасть їм свої.

Усі замовкли.

Міра повільно:

— Ні.

Ліана:

— Чому?

Міра:

— У тебе в голові є інформація про двісті сімдесят незаконних експериментів.

— Двісті шістдесят вісім.

Марфа:

— Двісті сімдесят три.