Глави 30-32

Глава 30: Мова Творців

Вставивши кристал у гніздо на панелі, Іві відчула себе Аладдіном, що потер чарівну лампу. Тільки замість джина перед нею з’явився повний адміністраторський доступ до біо-реактора "Версаль". Голограма, що раніше показувала їй лише уривчасті, незв'язані дані, тепер розквітла, перетворившись на складний, багатошаровий інтерфейс. Це була не просто карта бази. Це була її жива, дихаюча анатомічна схема.

Іві бачила все. Енергетичні потоки, що циркулювали від коріння дерева-реактора до найвіддаленіших куточків печери. Дані про хімічний склад повітря і води, що оновлювалися в реальному часі. Стан мікро-екосистем у бічних тунелях. Вона навіть бачила крихітну червону крапку, що позначала її баггі біля входу, і біля неї — іншу, меншу, що пульсувала. Шпиндрик. Система розпізнавала його як окрему біологічну одиницю.

— Оце так, малий, — прошепотіла вона. — Ти офіційно на карті. Тепер не сховаєшся, якщо вкрадеш мій останній шматок кактуса.

Шпиндрик, який саме підбіг до неї, видав звук, схожий на клацання кнопок, ніби теж брав участь у процесі.

Забувши про біль у зап'ясті й втому, Іві з головою поринула у вивчення. Це було схоже на те, якби печерній людині дали в руки сучасний смартфон. Вона інтуїтивно розуміла деякі символи — ті, що позначали енергію, тиск, біомасу — але більшість була абсолютно незрозумілою. Але тепер, маючи доступ до всього, вона могла експериментувати. Ізолювати окремі команди. Бачити, як система на них реагує. Це був найзахопливіший дешифрувальний марафон у її житті.

Минали дні, що злилися в єдиний потік дослідницького екстазу. Іві спала по кілька годин, харчувалася слимаками й кактусами, які приносив Шпиндрик, і майже не вилазила з інопланетного крісла. Поступово, методом титанічних зусиль і тисяч спроб та помилок, вона почала розшифровувати їхню мову.

Виявилося, що мова творців була триєдиною. Вона базувалася на комбінації:

1. Форми: Символи, що позначали об'єкти і поняття (вода, енергія, ріст, життя).
2. Кольору: Відтінки голограм, що позначали стан або команду (синій — стабільний, червоний — тривога, зелений — процес, білий — активація).
3. Звуку: Кожна команда супроводжувалася унікальним тональним сигналом, який, як виявилося, теж був частиною коду, задаючи параметри команди.

Це була не мова. Це була, курва, симфонія.

— Вони не писали код. Вони писали музику, — вражено пробурмотіла Іві, коли нарешті змогла скомбінувати три елементи і віддати свою першу осмислену команду: "Показати історію системних помилок".

Дерево в центрі зали відреагувало. Воно змінило колір свого світіння з рівного зеленого на тривожний, пульсуючий жовтий. А на голограмі з'явився довгий список, що тягнувся, здавалося, у вічність. Журнал логів. Він був написаний тією ж символьною мовою, але Іві вже могла розрізнити ключові знаки: "критична помилка", "втрата зв'язку", "зовнішня загроза".

Вона активувала браслет-журнал, її голос звучав тріумфально, хоч і втомлено.
— Журнал. Іванка Шевчук. Прорив. Я... я, здається, зламала їхній код. Це симфонічна мова, що базується на формі, кольорі і тональності. Я змогла отримати доступ до системних логів. Зараз спробую зрозуміти, що, біс забирай, тут сталося. Відчуваю себе так, ніби щойно виграла Нобелівську премію, сидячи в інопланетній печері. Сергію, ти б зараз офігів. Кінець звіту.

За допомогою нових знань вона почала розшифровувати журнал подій. Це було повільно і виснажливо, але картина почала прояснюватися. І ця картина була жахливою.

Процес терраформінгу Зорату йшов повним ходом. Планета, судячи з логів, вже була майже готова: океани наповнювалися, атмосфера стабілізувалася. Але потім... щось сталося. Логи рясніли повідомленнями про "непередбачену біологічну загрозу", "агресивну мутацію" і, нарешті, "протокол 'Жнива'".

Іві активувала запис про цей протокол.

Голограма змінилася. Вона побачила тривимірну симуляцію. Істоти, схожі на тих "Костерогів", що напали на неї біля оазису, але набагато більші, численніші. Вони роїлися по поверхні планети, пожираючи все — і новостворену флору, і навіть один одного. Вони були не частиною плану. Вони були помилкою. Можливо, мутацією одного з видів, що мав стати частиною екосистеми, або чимось, що прийшло ззовні.

А потім система показала відповідь творців. "Протокол 'Жнива'". Вона побачила, як Центральний Вузол на екваторі послав потужний енергетичний імпульс по всій мережі. Цей імпульс мав знищити агресорів, "випалити" їх з планети. Але щось пішло не так. Імпульс був занадто потужним або нестабільним. Він не просто знищив "Костерогів". Він випалив атмосферу, випарував океани і відкинув процес терраформінгу на тисячі років назад. Сама система "перегоріла" і перейшла в режим глибокої сплячки, зберігши лише невеликі оазиси життя, як той, в якому вона перебувала. Творці програли. Їхнє творіння ледь не вбило їх, а їхня спроба його врятувати — добила остаточно.

— Вони... вони самі знищили свій рай, — прошепотіла Іві, відчуваючи, як по спині пробіг холодок. — Вони натиснули кнопку "форматувати диск", але стерли не той.

Картина була ясною. Зорат був не просто покинутий. Він був понівечений, обпалений, зраджений власними творцями у відчайдушній спробі виправити свою помилку. А всі ці монстри, що блукали по пустелі, — це нащадки тих небагатьох, хто вижив після "жнив" і адаптувався до нового, жорстокого світу.

Раптом Шпиндрик, що досі сидів тихо, напружився. Він видав низький, попереджувальний звук. Не гучний, а скоріше напружене шипіння. Іві підняла голову від голограми. І почула його.

Ззовні, з пустелі, доносився не звук. А вібрація. Ледь відчутна, низькочастотна. Вона йшла від землі. Іві знала цю вібрацію. Так рухалися альбіноси біля оазису, перш ніж їх налякав Костерог. Але ця вібрація була... іншою. Важчою. Ритмічнішою.

Іві миттєво викликала на голограмі зображення з зовнішніх сенсорів бази. Ця функція, яку вона відкрила лише нещодавно, показувала спрощену топографічну карту околиць, на якій рухомі об'єкти позначалися точками. Червона точка її баггі була на місці. Але до неї наближалося кілька великих біо-сигнатур. І вони були швидкими.