Розділ 23

Наступного ранку ситуація знову повторилася: повсюди купи трупів, а муркуни на відказ шипіли на вході. Згодом підійшли до Губина групи Носорога і Дракона та стали допомагати ховати нових покійників.

Один із сталкерів підбіг до Носорога та передав йому якийсь предмет, після чого той попрямував до Канта з Драконом.

- Ось! - Положив він на стіл рацію, - Будемо зв’язуватися з ними? Чи почекаємо, може мутант сам піде.

- Він не піде поки вони не вийдуть. Дай її сюди, зараз поговоримо з ними, - відповів Кант.

- Прийом, прийом, як чути? - розпочав Ярославович.

Далі послідував шум і знайомий голос Варави прохрипів:

- Прийом! Куди ви пропали? Дістаньте нас звідси! Ми в бункері!

- Це Кант. Всі ваші мертві. Хто у вас залишився?

- Нас тут двоє. Дістанеш нас звідси і ми нічого не пожаліємо! Чуєш?

- Добре. Передай рацію Щуці.

- Зараз.

Через мить звідти почувся інший голос:

- Слухаю!

- Ми вас визволимо, але ви маєте виконати дві наші вимоги.

- Які?

- Залишити цю базу у власність сталкеру Сичу та покинути Губин.

- А друга?

- Повний імунітет мені, Канту, і Микиті Жилі.

Той, трохи помовчавши, відповів:

- Згода! Даю слово, що вас ніхто з моїх не зачепить. Губин буде вашим. Я сюди, особисто, ніколи не повернуся! Знав би що тут таке коїться і цього разу би не поїхав! Як ви нас дістанете?

- Слухай мене уважно! У вас там є місце в кабінеті, де ви зможете сховатися?

- Є сейф!

- Його можна зсередини зачинити?

- Можна зачинитися і тримати тут ручку.

- Ясно, а доступ повітря туди є?

- Так. Внизу є маленька дірка.

- А ви удвох там поміститеся?

- Помістимося.

- Добре. Поставите вночі мутанту на вихід з кабінету дві клітчаті сумки з рутою. Відчинете двері і швидко сховаєтеся в сейфі.

- І це все?

- Все. Даю слово, що до ранку мутант покине бункер.

---

Ближче до вечора всі зібралися в підсобці у Спрута, лише Кант, Жила і Носоріг з Драконом залишилися біля входу в бункер Оплоту.

- Готові? - перепитав через рацію Кант.

- Так. Сумки біля дверей. Зараз буду відчиняти, але май на увазі, якщо ти нас обдурив, ми вже повідомили “наших”. Вони на шляху сюди і просто так тебе не відпустять, якщо з нами щось трапиться!

- Я не збираюся нікуди втікати. Просто зроби все, як я сказав.

Потім Варава привідчинив сейф де сидів Щука, а сам підійшов до дверей.

- Все! Я відчиняю! Молися, щоб ти нас не обдурив, сталкерська ти шкура! Ми тебе із-під землі дістанемо!

Потім він помовчав і було чути, як Варава біжить.

- Я відчинив! Зараз іду ховатися!

Через деякий час з рації прозвучало:

- Чорт! Він сейф не відчиняє! - і Варава закричав, - О Боже, воно вже тут! Я прошу, від…

На цьому зв’язок перервався.

- От падло, - сказав Носоріг.

Потім сталкери пішли до бару, в підсобне приміщення, звідки вже не виходили до ранку.

У внутрішньому приміщенні Сича було дуже тісно і душно, але двері відчинити ніхто не наважувався та і не дали б Микита з Ярославовичем.

На світанку перевірили бар і вхід в бункер - Кая мовчала, а тому Кант став спускатися в бункер. За ним пішов лише Микита.

Навкруги все було перекинутим і стояв нестерпний сморід від тіл, що вже почали розкладатися.

До кабінету Варави пройшли швидко, так як Сич пояснив де він знаходився.

В куті стояв закритий сейф, а біля входу лежало понівечене тіло ватажка Оплоту.

Піднявши рушниці, вони постукали по сейфу і наказали:

- Виходь!

Дверцята повільно відчинилися і з них виповз Щука. Він припав до ніг сталкерів, цілував їх і ридав.

- Виведи його наверх, - кивнув Ярославович Микиті і той підняв генерала та вийшов з ним із кабінету.

***

Далі буде...

------

ПС Не забувайте залишати коментарі та відгуки під твором! Часом, перечитуючи їх, надихаєшся писати щось нове.  

З повагою, ваш автор.

----------------------

Окрема подяка за допомогу в редагуванні Alex@ua.