Розділ 21

Переночувавши в Горностайполі, Микита з Юрою пішли снідати в столову.

- Що нового? - запитав Спрута Вермонт.

- Та особливо нічого. “Розбірки” кримінальні пішли. Аркашу вчора “прибрали”.

- Ясно. А тут все по-старому?

- Завтра в Губин Щука має прибути. Варава там крутиться, як білка в колесі, все до приїзду приготувати хоче. Збір навіть припинив, всі патрулі на базу стягнув. Майже всіх сталкерів звідти розігнали. Ну і пару днів тому Якута застрелили. Знайшли його з простреленою головою в Городищі.

- Ого.

- Не подобаються мені ваші сталкерські “міжусобиці”. Хрящ зібрати всіх хотів, але Сорока з Кантом “уперлися”. Скоріше б вони вже самі розібралися, а то тільки “воду мутять”. Якут, Лис, хто далі? Швидше б Канта хтось “угомонив”.

---

На виході з Горностайполя, Жила спитав Вермонта:

- Не хочеш нам з Кантом допомогти?

- А що за справа?

- Нам потрібна охорона для Сича. Він вже давно в Зону не ходив, а зараз ми йому цінну посилку передати хочемо. Потрібно, щоб хтось супроводжував його до Собачої лежанки і назад, в Губин.

- А більш серйозна робота у вас є?

- Слухай, ми твого авторитета “прибрали”? “Прибрали”. А зараз ти нам допоможеш.

- Я думав ти за ідею, а виходить це тільки мені було потрібно?

- Допоможеш зараз нам, а далі ми займемося тим, що вибереш ти, підходить?

- Ну добре, добре. Тим більше у вас варіантів не так багато. Так що я маю зробити?

- Підеш до Сича і будеш чекати нашого сигналу.

- Добре. Дивися акуратно там, а то зараз тут Оплоту буде стільки, що і щур не проскочить.

Жила потис руку Юрі і вони розійшлися по своїх стежках.

---

Уже далеко за північ, Микита дістався до Зимівника. Влізши всередину, “зустрів” погляд Ярославовича.

- Чув я про ваші “пригоди” з Вермонтом. Шуму ви багато наробили. Варава навіть свої бригади збирачів зняв, щоб патрулювати шлях до Губина з Міста гріха.

- Ми цілий кузов ГАЗона “наркоти” спалили, - посміхнувся Жила, - Як там справи з Петровичем?

- Вибачався, казав що його ввели в оману і він, старша людина, повірив.

- Ай яй яй!

- Просив зостатися бо Тихон пішов, а йому, бачте, тепер страшно самому і він не справляється.

- Сам винуватий. Але менше з тим. Як там “малий”?

- Он, лежить біля Каї. Досі молоко “смокче”. Грубий, як хом’як.

- А інші два?

- Петрович захотів їх собі. Казав це справедлива ціна за те, що він з Каєю провозився.

- Ясно, Спрут говорив, що Хрящ хотів всіх зібрати, але ви з Сорокою відмовилися?

- Думали, як всі проти нас виступлять то вони чужими руками весь жар розгребуть. А тут Вермонт щось особливо не спішить та і Якута знайшли. Короче, заскиглили, відразу миру захотіли, як все “смаленим” запахло. Розберемося спочатку з Сорокою, а далі уже з ними зустрінемося.

- Добре, то поки все по плану?

- Ага. Завтра, за годину до світанку, виходимо. Тому краще проспися. Цих пара днів мають бути “жаркими”.

- Дамо їм “прикурити”!

- Надіюся все спрацює.

---

За три години вже бігли за Каєю в напрямку Куповатого, минувши Косий хребет.

Ближче до вечора були в Ощадкасі, на шостому поверсі, та готували вечерю.

- Постараєшся викинути десь поближче до Рудого лісу, почав було Кант.

- Знаю. Подивлюся, як дуже пізно буде то далеко нести не буду. Головне, встигнути його за хребет занести.

- Снилося мені щось недобре. Все в ріках крові і крики.

- Спати тобі менше потрібно, - посміхнувся Микита.

- Ага. На яву все ще гірше. Завтра подивимося чи не помилився Петрович.

- Думаєш Карат уже все чує?

- Вони або чують, або ні. Цього їх не навчиш. Головне відразу дресирувати, а то потім важко з ним буде.

- А Кая? Вона провідник?

- Вони з Лікою дуже здібними виявилися.

- Лиш би все спрацювало.

- Спрацює, не переживай.

---

З першими променями світанку направилися до входів у бункери. Кант підніс “малого” до середнього входу і той мовчав. Вийшов і зайшов далі справа, після чого “грубас” зашипів, роздуваючи круглі щічки.

- От молодчина. Не збрехав старий. Таки провідник.

Хутко забігли в старе сховище для партзібрань і спустилися вниз. Через пару хвилин були вже на виході.

- Все як ми домовлялися. Зустрінемося потім у Зимівнику. З Богом! - сказав Ярославович і взяв Карата з собою та пішов у напрямку Оташева, а Микита послідував за Каєю.