Розділ 19

На зворотній дорозі все пройшло спокійно і наступного вечора вже були біля Зимівника.

- Ти не повіриш! Там майже сто відсотків потенціалу! - з “порогу” сказав Кант.

- Не може бути, ану показуй! - сказав Локі і, взявши контейнер, сам перевірив, - Точно. А ти на радіоактивність перевіряв?

- Ага, немає. Він навіть кращий за “Крокодила”!

Локі скептично подивився на Ярославовича і додав:

- Зараз потестимо! - та приклав його до ноги, - Гріє трохи більше.

Кант задоволено похитав головою.

- Ярославович! - звернувся Микита.

- Що?

- А ти помітив, що ми жодного мутанта по дорозі не зустріли? Вгадай чому?

- Шерсть?

Микита дістав пакет.

- Це те що я думаю? - спитав Локі.

- Ага.

- Та ну його. Я сам би від вас утік.

Сталкери засміялися і стали готувати вечерю.

---

З самого ранку всіх розбудив Локі, що радісно стрибав по Зимівнику.

- Він діє! - сказав він сталкерам, що тільки прокинулися, - “Руно” діє!

Кант радісно усміхнувся і відповів:

- Це прекрасно, але дай нам виспатися, ми вже три дні нормально не спали!

- Добре бо я вже тут засидівся! Сходжу тоді з Лікою до каскаду “спалахів”.

- Йди куди хочеш, але дай нам поспати! - відповів Ярославович і повернувся на інший бік.

---

Ближче вже до обіду вже сам Кант поставив на таганок казанок з водою і готував все для кавових процедур.

Микита, потягшись на матраці, промовив:

- Не думав, що так добре може спатися на підлозі і худенькому матраці.

- Все пізнається в порівнянні.

- Це точно, - відповів Микита і став переглядати повідомлення в ППЗ.

- О! - Вермонт дався чути.

- А що хоче?

- Хоче зустрітися біля Городища за дві години. Що скажеш?

- Він людина пряма. Хотів би вбити так би і написав.

- То йдемо?

- Йдемо, але спочатку поїмо.

---

Доїдаючи розігріту кашу, Кант і собі подивився в ППЗ. Потім дочитав повідомлення і, посміхнувшись, сказав:

- Сича Варава з місця бармена в Аномалії змінити хоче. Хтось доніс йому, що ми з Локі в барі переховувалися. Знаєш кого поставити хочуть?

- Кого?

- Гвоздя!

- Ти жартуєш?

- Ні. Сорока вже домовився. До кінця місяця Сич проценти Вараві здає і йде на всі чотири сторони.

- Печально.

- Ага. Може домовимося зараз з Вермонтом.

Микита схвально кивнув та взявся і собі розігрівати “пізній сніданок”.

---

По обіді були в призначеному місці і чекали на Вермонта.

- Щось в мене погане передчуття, - почав було Кант.

- То погода і ревматизм вже стає даватися взнаки, - пожартував Микита.

- Побігаєш з моє, подивимося кого він першим замучить. Хоча, може, дійсно старію.

- Не спіши списувати себе. Ще згодишся, будеш в бункері картоплю чистити та муркунів розводити і молодих сталкерів різними історіями страшити.

- Дожити б до тих днів.

Тим часом, за пагорбом, показалася постать і махнула їм рукою. Сталкери махнули їй у відповідь і зачекали на гостя.

- Здоровенькі були!

- І вам не хворати. Що хотів?

- Інформація поки ваша перевіряється, але раз ви такі борці проти наркотрафіку, підвернулася хороша можливість для нашого агента СБУ.

- Кажи, не тягни, що в тебе.

- Я вам уже говорив, що на зустріч із Щукою Аркаша сюди приїде. Але поки генерал “завис” в Місті гріха, всі його в Горностайполі зачекалися. Натомість, на нас вийшла людина, яка хоче усунути Аркашу.

- Кримінальні розбірки?

- Вони самі, але нам, по великому рахунку, немає різниці. Хтось дуже зацікавлений зірвати поставки наркотику. Мене, особисто, їхні справи не цікавлять, але я радий кожній нагоді припинити рух цієї гидоти за межі Зони. Як вам така ідея?

Кант трохи помовчав, а далі відповів:

- Тимур після виконання роботи постарається нас усунути.

Вермонт усміхнувся і додав:

- І коли ти встигаєш про все довідатися? Ну, менше з тим. Він поки лише шукає кого найняти, а нас відрекомендували як кілерів з Польщі. Тим більше, ми візьмемо тільки завдаток, процентів двадцять, а далі “зникнемо” тут.