Розділ 15

Микита прокинувся десь під вечір. Голова вже не боліла і помалу став повертатися апетит. Кант саме сидів на кріслі і смакував кавою.

- Ну ти і сплюх. Ти такими темпами все життя проспиш.

- А Локі де?

- Пішов до Петровича на болота. Допоможе йому і, заодно, свіжого провіанту принесе.

- Ясно. І хто з вас додумався до того, щоб базу Оплоту штурмувати?

- Ти ж нам іншого вибору не залишив. А тебе, як так “занесло”?

Микита обернувся і втупився в стіну.

- Та я вже жити не хотів. Нічого не хотів.

- Ех, молода кров! І все через неї?

- Ага.

- Ну подивимося, може ще все налагодиться, а ти відразу помирати зібрався.

- Я не знав куди дітися. Хотілося просто забути це все.

- А тут завжди так: ті, що хочуть жити - вмирають, а ті що вмерти - живуть, - посміхнуся Кант.

- Знаєш, що найдивніше?

- Що?

- Я вже змирився. Нічого мене не цікавило. А от коли ми в ямі сиділи під час Шторму, щось на мене найшло і так жити захотілося, просто вдихнути на повні легені повітря і радіти. Навіть не знаю чого.

Кант засміявся і додав:

- Може я твої таблетки переплутав, вони не синього кольору були?

Микита глянув на нього з-під лоба і сам засміявся. Потім Ярославович знову став щось читати в ППЗ і спитав:

- А ти не знаєш, як в тебе в кімнаті опинився рюкзак Костяна?

- В Аліси є ще один набір ключів від кожного номера.

- Значить Сорока-білобока?

- Вона сама.

- Ясно.

- Що там нового чути?

- Вчора, ввечері, Лиса застрелили. А нам Варава умову поставив, що якщо ми хочемо, щоб тебе відпустили, то ми маємо його вбити.

- Це ж не ви зробили?

- Ні.

- Цікаво. Сорока хотів заставити мене, щоб я взяв на себе вину за вбивство Костяна.

- Що, так і сказав?

- Ага, або він скаже всім, що я на СБУ працюю.

- Так це він тебе здав?

- Можливо, але Ной перед смертю розповів, що це зробив хтось з СБУ. Всіх, з ким вони співпрацювали, “злили на сторону”.

- А я попереджав! Сорока раду дванадцяти збирає. Буде питання про мене ставити, так як я взяв замовлення на вбивство Лиса у Варави.

- Спочатку мене підставив, а зараз і під тебе “риє”?

- Рити то най риє, але в нього зараз більшість в раді буде. Якут, Мамонт, Бруклін і Тор з Тихоном за нього будуть, а це вже шість з одинадцяти.

- І що далі?

- Виключать мене з Локі, але ми роботу через Сича брати будемо.

- Так просто?

- Ага.

- А Вермонта не пришлють?

- Для цього потрібні всі голоси, але най спробують.

- І давно ця рада працює?

- Вже років з десять.

- А як ви до неї дійшли?

- Раніше тут були лише сталкери і кримінал. В криміналу була своя, чітка, ієрархія та структура і ми розуміли, що нам потрібно і свій орган влади створити. Та і торговці були тільки за, так як виконання роботи тепер перестраховувалося у більш відповідальних сталкерів. Всі тепер беруть роботу тільки через когось з нас.

- А куди дівся криміналітет?

- Десь після двохтисячного, в Зону прибув відставний генерал ФСБ, Щукін. Він хоч і був відставний, але зумів переконати діючих товаришів у прибутковості контрабанди з Зони. Сюди стали слати найманців і строковиків. Спочатку група за групою, а після “наркобуму” почалася справжня зачистка. Українські ЗСУ сюди не сунулися, а більше межі охороняли, натомість Щукін відразу криміналітету данину встановив, який, логічно, ті платити не стали. Десь за півроку, з семи бандитських угруповань залишилося лише одне і те пішло працювати на Щуку. Потім їх всіх з найманцями переформували в Оплот і Собр.

- А сталкери?

- За нас торговці і досі кожен місяць процент платять.

- А орден?

- Вони тут збутом наркотиків займаються. А закуповують все в Щуки.

- Ясно, наскільки я зрозумів то ми розсварилися з усіма, хто мав навіть найменший вплив в Зоні?

- Бачиш, а ти все “схоплюєш на льоту”.

- І що тепер будемо робити?

- Добре запасемося, а там вже рано чи пізно свій хід через Сича знайдемо. А поки чекаємо на Локі, він має Ліку привести.

- А без неї ніяк?

- Взагалі.

- А більше “робочих” муркунів нема?

- Є, з одного виводку з Лікою, Кая.