Розділ 12

Відчинивши знайомий підвал занедбаної дачі, контейнер з артефактом там не знайшли.

- Клюнув! - радісно підмітив Кант і став діставати компактний радар.

- От хитрюга, не в норі все тримає, - і Ярославович з Микитою попрямували за сигналом маячка.

Пройшовши до кінця ряду дач, побачили люк від вигрібної ями, куди раніше сходилися всі нечистоти дачного кооперативу.

Ярославович приготував рушницю, після чого Микита відтягнув кришку люку.

Звідти вискочив лепрекон, якого прикладом по голові “пригрів” Кант.

Мутант лежав, не рухаючись, а Ярославович пару разів ткнув в нього рушницею. Після останнього разу лепрекон зірвався і побіг в хащі.

Кант провів його поглядом, але не стріляв. Микита з докором подивився на напарника.

- Ну не можу я так, в потилицю. Бачиш, молодий він ще, навіть не нападає на нас.

- Лізь тоді сам в яму, а я простежу тут, раз таким чуйним став.

Ярославович неохоче посвітив в люк і згодом спустився.

- Вона не глибока. Зараз контейнери передам, - прозвучало звідти.

Микита один за одним дістав контейнери, після чого за руку витяг і Канта.

- Все, зачиняй назад. Потрібно встигнути знайти аномалії, а то заряд низький.

Знайшовши потрібні, зарядили артефакти і випустили знову Ліку вперед так як уже сутеніло.

З останніми променями сонця прийшли в Губин і заглянули в “Аномалію” до Сича, що сидів на звичному місці. Кант привітався з ним і додав, виставляючи наперед контейнери:

- Знайомі штуки?

- Ага, - відповів той, - Таки покарали злодюжку?

- Відпустили. Молодий зовсім, навіть не пробував нападати.

- Ну молодці так молодці. Забираю свої слова назад, - кивнув він Микиті, - Для тебе тут завжди робота знайдеться.

Потім Сич ще накинув грошей за трофей - голову і руки люммі.

Кант потім взяв дві кружки пива і підсів до Микити.

- Слухай, я десять тисяч назад Лису відправив. Мужикам за патрулювання. В житті різне буває, тим більше він прекрасні комбінезони за півціни дістати може. В мене ще сімнадцять тисяч залишилося, я тобі дві скину, а інші інвестуємо в спорядження, щоб в Куповате навідатися, підходить?

- Добре.

Кант передав гроші Микиті.

- Я поки в Ковалівку з Лікою збігаю, а ти відпочинь. Що, не відписує твоя пані?

- Ні, зайнята напевно, - відповів Жила, дивлячись в ППЗ.

- Ясно, я спати. Завтра зранку вирушаю. На зворотному шляху відпишуся, - після чого Ярославович пішов в підсобку Сича.

Микита ще пару разів перевірив вхідні від Чуми, але тихо. Набрав повідомлення: “Зайчик, завтра буду”, та відклав ППЗ.

Саме в цей час, після дня збору, до бару ввійшли Соболь і Гвоздь.

Не привітавшись, Соболь покрутив головою і, ніби не помічаючи, пройшов до бараків зі спальними місцями. Гвоздь і собі пройшов та взяв пиво у Сича, після чого пересів за покерний стіл.

Того вечора йому знову щастило і він забрав пару солідних “кушів”. Потім, як в дежавю, зайшов Костян і собі присів до гравців.

Дилер роздав карти і Костян відразу підвищив ставки до сотні. Троє опонентів відповіли аналогічними ставками і на столі з’явилися король, сімка і четвірка.

- П’ятсот, - підвищив знову новоприбулий.

Всі замислилися і спасували, окрім Макса.

- Колл, - сухо додав він.

Потім дилер поставив ще одну сімку.

Костян постукав по столі пальцем на що Гвоздь посунув від себе все, що до того виграв, і додав:

- Тисяча.

Оплотівець закрутився на стільці, але нервово дістав із рюкзака гроші.

- Дві тисячі, - невпевнено хотів перебити він.

Макс засміявся і, обернувшись до Сича, спитав:

- Можеш десять позичити?

- Тисяч? - перепитав Сич.

- Ага.

- Можу розписку написати, але потрібно, щоб Сорока завірив.

- Слово даю, віддам, - “відрізав” Гвоздь.

Після того Сич написав розписку і передав її Максу, а той, з радісним обличчям, сказав опоненту:

- Десять тисяч!

- Я не приймаю розписки. Гроші, або забирай назад той папірець, - огризнувся Костян.

Потім Сич відрахував всі гроші, що були на той час в касі:

- Дев’ять тисяч, - і передав їх Гвоздю, а той перклав на стіл.

- Ти сказав десять тисяч. Або клади всі гроші, або пасуй!

Макс обвів всіх поглядом, але більшість розвели руками.

- Слухай, - підійшов він до Микити, та, довго підбираючи слова, продовжив, - Позич, будь другом, а?