Розділ 9

До вечора Жила добрався назад в Зорин. З’їв бульйону в барі і направився до кімнати Чуми. Почекав хвилинку і в коридорі показалася Даша, що з бігу вискочила на Микиту і поцілувала.

---

Зранку прокинувся від того, що хтось гладив його руку. З посмішкою подивився на Чуму і ніжно “чмокнув” її в щічку.

- Слухай, я так не можу, - розпочала вона.

- Що не можеш?

- Не можу коли ти пропадаєш надовго.

Подивившись в її великі карі очі, притулив її міцніше до себе.

- Люблю тебе. Дуже-дуже…

- І я тебе, - пискнула з-під обіймів Даша.

Трохи ще провалявшись в ліжку, Микита встав і дістав з рюкзака гроші.

- Ось!

- А це що? - посміхнулася Чума і, перерахувавши, додала, - Це тільки за вчора!

- Дурненька… Але моя дурочка! - відповів Жила і знову її обійняв, а потім, поцілувавши, додав, - Це мій маленький вклад в твою велику мрію!

Потім підняв її на руки і кружив, а вона розкидала, сміючись, купюри…

---

Доїдаючи млинці в барі, заглянув мигцем в ППЗ. Різко зірвавшись з місця, побіг в напрямку палацу культури.

Там уже було досить людей і, знайшовши Ярославовича, підбіг до нього.

- Я ж тобі написав, щоб ти тут був на півгодини раніше! - сказав Кант.

- Вибач, я тільки зараз побачив.

Кант похитав головою і, обернувшись до публіки, мовив:

- Все! Можемо починати, давай Біт, говори.

Перед всіма вийшов досить молодий чоловік, з коротко поголеною бородою і розумним виглядом:

- Всі ви платите мені за те, щоб я тримав мережу сталкерів в належному стані і я чесно дотримую своє слово, як тримав мій батько. Але, останнім часом, я неодноразово стикався зі скаргами, що хтось “зливає” місцезнаходження барлогів чи замовлень торговців “на сторону”. Перевіривши все ще раз я не виявив прогалин, а тому можу авторитетно заявити, що це могло бути можливо лише якщо хтось із тут присутніх дванадцяти сталкерів сам її продав комусь. Доступ є у Дракона, Тихона, Якута, Брукліна,Тора, Канта, Сороки, Іскри, Мамонта, Лиса, Шамана і Вермонта. Всі ви зараз знаходитеся тут, а тому я хочу сказати, що без участі когось із вас це було б неможливо.

Натовп невдоволено захитав головами.

- Це ще не все. Перед вчора мені написав Кант. В нього є докази цього.

Потім слово перехопив Кант, який вийшов з юрби.

- Я взяв у Хряща завдання, занести розрахунок за місяць Вараві, але поки я йшов до Губина, Сєрий вислав по мене групу своїх посіпак, щоб ліквідувати мене і забрати гроші. Ми маємо щось зробити з Оплотом так як їхня діяльність вже неодноразово загрожувала кожному з нас!

Натовп ствердно ”загудів”.

- Так от, - продовжив Ярославович, - В них були координати місцезнаходження наших барлогів! А зараз Жила вам розкаже, що він підслухав, слідкуючи за групою Нагана, якого і відрядив Сєрий.

- Був! Був, такий в Оплоті! - почулося з юрби, але далі всі стихли і направили свої погляди на Микиту.

- Я йшов, щоб зустрітися з Кантом і почув шум від групи неподалік. Вони зупинилися біля валунів за якими я лежав, а тому підслухати їхню розмову для мене виявилося нескладно. Вони довго думали де можна застати Канта і, логічно, вирішили що вночі він попрямує до одного з барлогів. Потім один з них, думаю що Наган, похвалився, що в нього є координати так як Сєрому їх скинув…

Тут всі завмерли і зажадали імені.

- Іскра! - коротко додав Жила.

- Це брехня! - заперечив Іскра, - Я нікому нічого не надсилав! Це Кант хоче звести зі мною рахунки за те, що я минулого року частину його завдань відібрав у Хряща!

З натовпу вийшов Вермонт і сказав до Канта:

- Ми знаємо про ваш конфлікт з Іскрою, але ти ж розумієш, що такі серйозні звинувачення потребують більших доказів ніж слова. Я довіряю тобі, але ви мене вибрали катом, щоб я виконував рішення лише Ради сталкерів, а не чиїсь бажання.

Кант насупив брови і відповів:

- Перед тим як піти з барлога, до якого прямувала група Нагана, я вилив літр крові в кущах перед входом. Коли ми з Жилою вже були в парі кілометрів звідти то чули канонаду пострілів, а наступного ранку я повернувся туди, щоб обшукати кістяки можливих жертв, що не втекли від упирів.

Всі уважно слухали, а Кант витяг згорток з кишені:

- Ось! - показав він усім, - Це палець Нагана і його ППЗ.

Іскра зробив крок назад, проте всі інші його обступили.

- От ми і розблокували ППЗ, - продовжував Ярославович, - Далі шукаємо переслані повідомлення від Сєрого. Ага… Відправник - Іскра. Можете самі звірити номери і переконатися.

- Голосуємо, - сказав Лис, - Винен!

З усіх боків в унісон прозвучало: “Винен!”.

Вермонт підійшов до Іскри і врізав йому так, що той упав на бік і став благати: