Розділ 3

Прокинулися ще вдосвіта, перебрали рюкзаки, прочистили ще раз зброю. Сорока, віддавши останні рекомендації сталкеру, якого поставив тимчасово замість себе, спустився з другого поверху і забіг до Бобра.

Вже за мить він вийшов на вулицю, де його чекали Микита і Сом.

- Так, візьміть по датчику. Закріпіть на зап’ясті правої руки, так щоб можна було швидко вмикати і вимикати. Вони дрібно будуть “попискувати” при наявності аномалій поблизу. Але виявляють вони лише, приблизно, вісімдесят процентів всіх аномалій. У всіх інших випадках - як ми раніше відпрацьовували, з шурупом на шнурку. Запасні шурупи не забули? Добре. Ще раз нагадую, сумніваєшся - кинув вперед і акуратно потягнув назад. Датчики закріпіть так, щоб могли їх миттєво відмикати. Думаю вам не потрібно пояснювати, що в небезпечній відстані від мутантів чи інших жителів Зони, краще не видавати зайвих звуків. Надягніть захисні окуляри, а то ніколи не знаєш напевно куди відскочить шуруп.

Також Сорока роздав всім додатково по шприцу знеболювального, універсальній вакцині і порошку Коби.

- Ну все. З Богом. Я веду, другий Жила, замикає Сом, - скомандував він і сталкери пришвидшеною ходою вирушили з Дитяток.

---

Перші півдня пройшли досить монотонно. За весь час Сорока лише пару разів сповільнив хід, щоб “обігнути” поодинокі аномалії. Проклацали їх детекторами артефактів - нічого.

- Потрібно після Шторму шукати, - пояснив “керівник” групи, - Зараз на “протопчених” стежках мало що можна знайти. Зробимо привал у Ораному, там, заодно, місцевих розпитаємо що нового чути.

Коли вже залишалося до Ораного, як кажуть, “рукою подати” і саме поселення було в межах зорової досяжності, на ППЗ прийшло коротке повідомлення: “Шторм. Три хвилини. Відлік пішов”.

Швидко зорієнтувавшись в ситуації, Сорока щодуху чкурнув в напрямку старого млина, що стояв на початку Ораного.

- За мною! - скомандував він, і Микита з Сомом послідували за ним, стараючись максимально повторювати траєкторію руху.

Небо стемніло за лічені секунди і вже за хвилину день перетворився на вечір, хмари збилися докупи, а вітер шквальними ривками “попереджав” про наближення чогось страшного. Орієнтуватися в такій ситуації було досить важко і сталкери бігли надіючись лише на датчики на зап’ястях. Став “сікти” дрібний дощ.

Приблизно за дві з половиною хвилини, вони добігли до млина і разом “влетіли” у відчинені дерев'яні двері, які хутко зачинили за собою. Всередині млина було ще три приміщення: одне з жорнами і конвеєром, інші два використовувалися як склади. В одному з таких вони і розмістилися.

- Фух… Встигли, - видихнув Сорока.

Жила з Сомом, скинувши рюкзаки, з цікавістю виглядали через пару дверей назовні.

На секунд тридцять все стихло і ніби заспокоїлося. Вітер вщух і залишилося лише неприємне передчуття чогось недоброго.

Враз вдарив грім і блискавка розійшлася яскравою сіткою по всьому небу. Вітер “прокинувся” з новою силою і мало не видирав крони дерев. Ставало якось млосно і відчуття були такі, ніби сидиш в середині сканера, де після кожного заряду грому проходила “хвиля”.

- Головне, - перевівши дух, розпочав Сорока, - Головне не попасти під цю хвилю. Якщо вже зовсім захопить несподівано вас Шторм, шукайте якийсь камінь або плиту і лізьте під неї, з протилежної до реактора сторони. Це мінімізує шкідливий вплив.

- І скільки він буде тривати?

- Від двадцяти хвилин до години. Я планував переговорити з кимось із місцевих, але зараз всі розбредуться в пошуках артефактів. Аномалії, між іншим, після Шторму мігрують, але недалеко, максимум на пару метрів. Проте можуть як повністю зникати, так і з’являтися в нових місцях. Тому кожного разу потрібно коригувати “в голові” безпечні шляхи.

Надворі блискало і Шторм став набирати обертів.

- Зараз можете пошукати дерев’яних дощок, так як тут не так важливо залишатися непоміченими. Але я крайнє рекомендую завжди використовувати таганок з “таблетками”. Вогнища не так сильно відлякують мутантів, як роблять вас дуже помітними для інших.

Витягши Свій ППЗ, Сорока щось прикинув і продовжив:

- Тут, за півтора кілометра в напрямку урочища Великий круг, є пагорб а в його підніжжі цілий каскад “Спалахів”. Завжди проходжу там, ніколи він мене ще без артефактів не залишав, тим більше після Шторму. І раз він у вас перший, прийміть по таблетці “антишторму”. Дорогі вони, зараза, але дієві і знімуть швидко неприємні відчуття. Було раз, він мене під Городищем накрив, а до укриття бігти часу не залишилося. Знайшов я, значить, два камені. Заліз під них, умовно прикинув напрямок на ЧАЕС і з протилежного боку підкопав камінь. Часу було небагато, але я встиг. Відтоді завжди з собою похідну лопатку ношу. Вона і в бою себе непогано показує, - кивнув Сорока Жилі, - Так от. Заліз я туди, прийняв антишторм і антирад. Не скажу що для мене все пройшло безслідно, але я зараз ще сиджу перед вами, тому якщо на крайній випадок то таке рішення підходить. Але мене після цього тиждень нудило і кололо під ребрами, їсти не міг зовсім. Видно не пройшло все так просто для печінки, тому - тільки лізти в укриття.

- Розкажи нам більше про артефакти, - перебив Сом і поставив казанок з водою на таганок.

- Та що тут розповідати. Лазиш, буває, “навкарачки” між аномаліями і скануєш все детектором. Правда, знаходить він їх тільки на відстані до п’яти метрів. Тому, переважно, повзаєш і тикаєш ним повсюди де тільки можеш руку просунути. Інколи його можна ставити на спеціальний держак на метр-півтора і так перевіряти, щоб зайвий раз руку в аномалію не пхати. А якщо вже щось надибав то акуратно, спеціальним сачком, підтягуєш його до себе. Але в руки навіть не думайте брати! Проклацали швидко детектором і хутко в контейнер для артефактів. Є екземпляри з високим радіаційним фоном.