Пролог

Можливість мислити і вільне право вибору — це дар, чи непосильна ноша? Тягар або відлуння  такого далекого і недосяжного голосу істини? Надія чи приреченість людського розуму бродити по нескінченних лабіринтах свідомості в пошуках того, що не може бути знайденим, а навіть знайшовши  — усвідомленим?

“Я звільняю людей від обтяжливих обмежень розуму, від брудних і принизливих самобичувань химери, що зветься совістю і мораллю, і від претензій на свободу і особисту незалежність, до яких доростають лише деякі.“

                                 Герман Раушнинг “Розмови з Гітлером”(1940)

   Зона відчуження… Якимось невимовно страшним, диким і пустим духом віє від цього слова... Проте багатьох воно вабить. Хто сказав, що вона кривавіша за той звичний, безпечний світ, який оточує нас кожного дня?

   Можливо, вона просто не маскує свого обличчя?

   Більшість людей не може пояснити: чому вони йдуть сюди?

   Азарт?  — Так. Гроші?  — Можливо. Цікавість?

   Проте всі ми люди і кожен з нас цінує своє, яке б воно не було, життя, а хто його не цінує, не цінував би Зону, як спосіб його позбутися і звів би рахунки з ним ще на Великій землі.

   Можливо це спосіб самореалізації? Там ти працюєш і натовп тобі подібних буде тебе ж оцінювати, не обов’язково, як усіх інших. Тут ти один, всі рівні і лише випадок вирішить хто кращий. Позаяк тобі не доведеться слухати докори та насмішки інших, тебе вже просто не буде. Хочеш жити? — Піди і здобудь це право. Така собі еволюція навиворіт, хоча якби Зона нічим не відрізнялася від цього світу навряд чи хтось взагалі звернув би на неї увагу.

   Жоден живий організм на Земній кулі не зможе зрівнятися з жорстокістю, цинізмом та розрахунком людей, наслідки вчинків яких будуть відчувати на собі десятки поколінь. Всі ми, день за днем, стикаємося з вибором: змиритися з власною приреченістю або нести в собі ту частину надії, яка може дати шанс вижити. Вижити в боротьбі з самим собою, з власними бажаннями та недоліками. Мутантами робить нас зовсім не зовнішність і не хімічний склад, а спосіб мислення, суть наших вчинків.

***