Той день в моїй пам'яті кров'ю стікає...
Хоча ще ніхто і нічого не знав...
"На ранок, - я думаю. - Планів немає"
Але чомусь сон мене зовсім не звав...
А ранок почався не зовсім із сонця,
На вулиці було ще темно - зима...
По нашій державі ходила вже боса
Загрозлива Смерть, аж тремтіла земля...
Прокинулась я під стривожений голос:
"На нашу країну вже бомби летять"
Нам часу не дав Всемогутній Бог Кронос,
Бо вибухи й постріли вже мерехтять...
Новини в мережі надію забрали,
Над купою міст уже ворога стяг,
Символіку нашу знесли, розтоптали,
А вулиці вже у кривавих слідах...
Не знаю я чим цей скінчиться театр...
Ми вже не повернемо тих, хто помер...
Живі ж лиш чекають щасливого "завтра"
Натягнуті як той напружений нерв...
©Торія Онопрієнко
Відредаговано: 15.10.2024