Зона скляних пустель (збірка віршів)

Котик

Котик швидко іде по руїнам,
Його лапки болять, у крові...
Він дарує свій страх навіть тіням
І несеться кудись по траві...

Котик вмить залишився без дому,
А господарів вбила війна...
Ненадовго забув він про втому,
Котик дім свій розбитий мина.

Шерсть згоріла, обпечений хвостик,
Вушка більше не чують слова...
Цей слабкий і поранений котик
Знов господарів своїх шука.

Добрі люди знайшли, врятували,
Обігріли і дали житло,
Його кормом смачним годували,
Щоб забув він палаюче тло...

Від війни не лиш люди страждають.
І не варто про це забувать.
Нехай ворога доля карає!
А ми будем тварин рятувать!

©Торія Онопрієнко

Подобається

#739 в Різне
#111 в Поезія

Відредаговано: 15.10.2024