Зона скляних пустель (збірка віршів)

Як ми толеруємо русню

Ми досі чекаєм, коли все мине,
А мир ми бачим тільки уві сні...
І ненависть наша безмежна, але
Ми слухаємо музику русні...

Вмирають солдати і люди цивільні,
Міста наші палають у вогні!
Та хибна думка, що ми будем вільні,
Бо дивимся ми фільми від русні...

Є творів безліч, що країну нашу славлять
Й сучасні, що присвячені війні.
Та залишились ті, кого цікавлять
Поезія і книги від русні...

Ми кажемо, які ж ми з ними різні,
Сміємося від їхньої брехні,
А потім помічаєм, що наскрізно
Культуру поважаєм ми русні!

Повірити у це ніяк не можу,
Та чую в голові слова страшні:
"Ми мову толеруємо ворожу
І низько ми вклоняємось русні!"

І поки там, на фронті, хлопці нас боронять!
І нелюдів цих знищують в багні!
Чекаєм, поки руське заборонять...
Пора нам вже сказати "ні" русні!

Не знаю, що насправді має статись...
Як до свідомості народу донести?
Для перемоги мало сподіватись!
Безмежно мало просто проклясти!

©Торія Онопрієнко

Подобається

#739 в Різне
#111 в Поезія

Відредаговано: 15.10.2024