Зона скляних пустель (збірка віршів)

Я пішов на війну і я знаю...

Поки падали зорі на поле,
Я бажання їм би складав:
Нехай люди позбудуться болю,
Навіть ті, хто його завдавав.

Поки люди тікали від страху,
Я би їх за собою сховав,
І якщо навіть я зазнав краху,
До самого б кінця захищав.

Я пішов на війну і я знаю,
Що таке бачить смерті людей.
Я від ворога виклик приймаю.
Патріот я - це мій привілей...

Вірю, знаю, що все ми здолаєм,
Бо ми непереможний народ.
Але поки в окопах чекаєм,
Щоб страшний пережить епізод.

©Торія Онопрієнко

Подобається

#739 в Різне
#111 в Поезія

Відредаговано: 15.10.2024