Епілог
- Почекай! Стій! Артеме! Я кохаю тебе! - закричала на все своє горло Олена, біжучи в напрямку гвинтокрила, розмахуючи своїми руками. - Підожди! Я хочу бути з тобою!
Артем у вертольоті дав команду сідати.
Він підбіг на зустріч дівчині, яка вже бігла понад своїх зусиль.
Артем зловив Олену, яка майже стрибнула йому в обійми.
- Я хочу бути з тобою. Мені не потрібне моє життя. Без тебе. Я кохаю тебе. Роби зі мною, що хочеш. Хоч зомбі. Тільки дозволь бути поруч. - попросила Олена.
- Чому жінки кохають поганців? - запитав Артем.
- Бо ти був зі мною ніжним.
- Я знаю, що я з тобою зроблю. Ми з тобою одружимося. Коли зробимо тобі нові документи. Ти станеш моєю дружиною, з якою я проживу щасливе життя. Бо я кохаю тебе.
Артем допоміг Олені залізти у гвинтокрил.
- Ми летимо до мене додому. - розпорядився він пілотам. - Залишемо мою кохану в нашому з нею маєтку.
А потім Артем звернувся до Олени, яку міцно обійняв:
- Він тобі сподобається. Там багато кімнат, щоб народити дітей. Великий сад навкруги з квітучими деревами. Ми тебе там залишимо. А потім я повернуся на базу. В мене багато невирішених справ.
#1310 в Фантастика
#358 в Наукова фантастика
#7864 в Любовні романи
#310 в Любовна фантастика
Відредаговано: 08.02.2023