8

8

Півтори доби Артем та Олена блукали в лісі, намагаючись повернутися на базу.

Ввечері другої доби Артем ще зловив якусь здобив, яку і приготував на новому вогнищі.

Фактично молоді люди добре їли два рази на день з невеликим інтервалом після приготування, а весь інший час пили лише воду, але зі скель, яких тут було багато, як і джерельної води.

Рано вранці вони повернулися на...

На місце, на територію, де повинна була бути база.

Але нічого не нагадувало її.

Жодного цеглини з цієї бази, якщо би її хтось розбомбив би непомітно для цих мандрівників. Вибув в будь-якому випадку би почули, крім тієї митті, коли їх не будо тут. Але б залишилися би вирви, розвалини. Але нічого не було. Лише ліс.

- Ти міг помилитися з координатами? - запитала Олена.

- Ні. Я відчуваю розташування як звір. Тут просто не має твєї бази - і все. Треба повертатися до того місця, де ми з'явилися. Бо там портал. Нам треба повернутися до того порталу і знову його пройти. - запропонував Артем. - Пішли, Олено, бо ти тут пропадеш одна без мене.

І знов шлях через ліс, бо навкруги був один лише ліс.

Шлях до того місця, де, імовірно, існує портал.

Через дві доби вони повернулися до свого порталу.

- Пішли зі мною. Я тебе відпущу, коли ми повернемося назад. - пообіцяв Артем, взявши дівчину за руку.

Вони пройшли.

І опинилися...

З'явилися перед натовпом людей у формі зі зброєю та деяких інших, серед яких був Іванов.

- Нарешті. Ми вас вже годину шукаємо. - зрадів містер Іванов.