6

6

Через годину Артем приніс Олену до скелі, а стіні якої бився маленький струмочок.

Він поклав дівчину на землю. Долонею зачерпнув води та промочив нею жіночі губи.

Дівчина відкрила очі та облизалася. 

Артем знов зачерпнув води, але на цього разу дав Олені випити зі своєї долоні.

Вона попила трохи та відкинулася на чоловічі груди, ніби до спинки крісла.

Артем притиснув Олену до себе однією рукою, а іншою почав пити цю воду.

Дівчина важко дихала, піднімаючи високо свої груди, запрокинувши голову назад, - це виглядало дуже спокусливо.

І...

Артем поцілував Олену у вологі губи.

Дівчина навіть трохи відповіла на поцілунок.

- Ти виглядаєш шпалено бажаною. - прокоментував він.

- Якщо так... То візьми мене... Я не проти... Може це останній мій день в моєму сумарному житті. А я ніколи до цього не цілувалася з чоловіком, не те, щоб переспати з кимось. Я досі незаймана. Не хочу помирати... остаточно помирати... незайманою. При чому я все одно належу тобі. Ось і бери мене. - попросила Олена.

- Ти пам'ятаєш своє минуле? - здивувався Артем.

- Згадала, коли повернулася сюди після тих галюцинацій. Бути незайманою у двадцять три роки в наш час - це якось... соромно... Я помираю чи скоро помру. Чи буду лише вбивцею, коли повернемося на базу. Ви мені зитрете усі спогади. Усі мої бажання. І я вже точно ніколи не відчують цю насолоду. Поруч не має інших чоловіків, крім тебе. Якщо буде боляче, я потерплю.

- Я чув про випадки, коли жертва закохувалася у свого ката, але не думав, що таке відбудеться зі мною. - висловив свою думку Артем та почав пристрастно цілувати Олену, а вона - відповідала йому, притискаючись до нього. 

Ніби для них це була остання спроба відчути кохання - ніби фінальне у своєму житті.