3

3

- Шістсот двадцять один! Прийди до тями. - покликав Захарченко дівчину, штовхаючи її за плеч. - Дурень! Вона ще не знає свого номеру! Дівчино! Прокинься! Ми тут зовсім одні.

Дівчина не реагувала.

- Олено! - покликав знову він її. - Тебе ж так звали до експерименту. Може ти згадаєш своє ім'я...

Але нічого.

- Я би зрадів, що ти без тями, якщо ми би не були би тут сам на сам наодинці в цьому незрозумілому світі. Але я не хочу тут бути один. Я здурію від цього.

Захарченко ще раз потряс дівчину за плече, але вона не приходила до тями.

- Треба вибиратися звідси. - повідомив він та узяв дівчину на руки та перекинув її собі через плече з такою легкістю, що було дуже дивно для звичайного чоловіка. Але ж він буд чимось іншим, ніж просто людина, якщо міг так миттємо переміщатися у просторі, ніби використовуючи телепортацію.

- Оленко. Ми з тобою залишилися лише удвох. - нагадав собі Захарченко, коли вже майже годину букав у білому просторі з дівчиною на плече.

Цього разу Олена його почула та почала мляво рухатися.

- Де я? - запитала вона.

- Я би тобі відповів, якби знав. - сказав чоловік. - Не треба брикатися. Не борись зі мною. Я тебе не скривджу. Бо, крім нас, тут більше нікого немає. А я не хочу тут залишатися одни. Якщо хочеш йти сама, я тебе опущу. Зі мною тобі марно боротися. Я набагато сильніше за тебе. Не через те, що чоловіки сильніші за жінок. Я сильніше будь-якої людини, бо я - перевертень. І хотім створити собі армію зомбі, щоб захопити світ людей. Але я застряг тут з тобою.

Захарченко поставив Олену на ноги. 

- Пішли, Олено. Ти не пам'ятаєш, але тебе так звуть. Будемо шукати спосіб повернутися.

- Я не хочу повертатися. Я краще тут помру. Бо там ви мене в'єте. - висловилася Олена.

- Тебе вже одного разу ми вбили. Який сенс вбивати знову? Просто трохи треба було би ще попрацювати з твоїм мозком, щоб зробити тебе більш слухняною. Хоча, якщо з першого разу з тобою не вийшло, може не вийти і з другого. Ти - особлива. Ти була особливою і при житті. Бо я тебе вибрав для експерименту через твої здібності. Ти - єдина жінка серед моїх мертверців. Я вибирав для своєї армі найсильніших чоловіків, з яких і робив зомбі. А тебе, коли дізнався про тебе, захотів забрати собі, бо в тебе є те, чого не має ні в кого серед людей.

- Чого?

- Потім сама дізнаєшся. До речі, мене Артемом звуть. - повідомив Заарченко.

- Я би сказала "приємно познайомитися" при інших обставинах. - підкреслила Олена.

- Облиш. Зараз головне, що хтось поруч. Що я не божеволію сам.

Вони дійшли до краю білої пелени, з якої складався цей простір, - і опинилися на краю цього Всесвіту.

Попереду була лише темна матерія.