Зомбяра
1
1
- Що тут трапилося? - запитав, роздивляючись розбиту зсередині лабораторію, високий вродливий чорноволосий чоловік у синьому костюмі.
- Зразок 621 втекла, перебивши нас усіх. - відповів окровавлений чоловік.
- Як таке сталося? - запитав той красень у костюмі.
- Містере Захарченко, ми її протримали мертвою двадцять хвилин, як по інструкції, а потім повернули до життя, але, можливо, померло меньше відсотків мозку, ніж це відбувається у інших. Зразок 621 не стала контрольованою, вона одразу намагалася втекти. Я не здивуюсь, якщо вона пам'ятає, хто вона.
- Ось це навряд. Бажання бути вільними присуще усім живим істотам, навіть безмозглим. - прокоментував містер Захарченко - той високий красень у синьому костюмі, який ідеально підходив до його синіх очей. - Я особисто буду її шукати. Зараз же. Розпорядіться, містере Іванов про пошукову операцію. Я сказав: зараз же. "Заліжете" свої рани у фургоні. Не треба 621 давати час віддалитися від нас.
Захарченко знову роздивився навкруги, а потім глянув собі під ноги, бо розбите скло затріщало під його ідеально вичещеними черевиками.
- Я тебе знайду, дівчинко. Якщо потребується, то й особисто. І нікуди тебе не відпущу. Твій особливий мозок треба ще вивчати й вивчати. - прокоментував він, звернувшись шепітом сам до себе. - Ти була, Олено, особлива до зустрічі з нами, такою ж і залишилася.
#905 в Фантастика
#256 в Наукова фантастика
#6052 в Любовні романи
#218 в Любовна фантастика
Відредаговано: 08.02.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
