вихід на вулицю

Це був звичайний шкільний день. Ми як і зазвичай були на уроках,писали,читали та відповідали. Але внезапно посеред уроку залунала тривога. Вона була якась не звична звук не такий ми звісно перелякалися, нас старався заспокоїти вчитель, але ніхто не слухався. Вчитель пішов до директора розбиратися. Коли він прийшо він наказав всім піти в бомбо сховище. Це все було дуже дивно, тому що коли ми зайшли в бомбо сховище то зразу закрили всі двері, вікна на ключ та мокрими тряпками. Всі спочатку подумали на радіацію, але ніхто не знав що це таке (навіть вчителі).

Майже зразу пропала елктро енергія та звязок. Всі дуже налякалися! Більшості дітеї приїшла ідея втікти, але всі виходи були заблоковані комодами,шафами,тумбами.., а вікна були закриті чорним полотном. Ніхто крім директора не знав, що сталося. Ми зібралися в куточку тобто (я мій друг Максим та Віталік) і почали обговорювати план як втікти Віталік зразу помітив погано закрите вікно і запропонував втікти через нього, ми підтримали так як більше варіантів не було, ми знайшли якусь металиву палку та маленьку сковороду, щоб було. Ми техенько без підозр зайшли за шторку (там де було вікно там була переодягальня) ну ми по черзі вилізли, я ліз останній і мене чуть не замітили.

Після того як ми вилізли на вулицю, я перший раз побачи порожні вулиці ні одної машини ні одної людини. Ми були налякані до інсульта в нас було якесь не звичне відчуття ніби на нас дивляться тисячі людей, але насправді все було порожньо. Максимовий дім був саме блище тому ми вирішели йти до нього. Поки ми йшли ми зустріли одну людину ми захотіли спитати що сталось і чому нігде немає людей, але він був якийсь дивний поводився ніби скаженний та дивився в підлогу ми подумали, що краще обійти його. Дойшли до його дому без ніяких ситуацій. Заходячи до дому ми нікого не чули ні його батьків ні його брата, це було не дивно батьки були на роботі а брат в садіку. Ми пішли до його кімнати і почали обговорювати побачине.

Вже наступила 8:00 мама і тато Максима мали вже бути вдома, ми знатно проголодалися, а в холодильнику було пусто, тому було прийняте рішення  йти до магазину він мав бути відкритий, тому що він закривався тільки в 10:00. Ми спустлися на 1 поверх підїзду виглянувши в вікно ми побачили людей, але вони всі стояли ніби вкопані а погляд був бездушний. Ми зраділи Віталік підбіг до одного спитатися що сталось. Він дуже різко подивився і накинувся на Вітіліка, Максим відразу почав кричати, а я не розгубився і взяв в нього желізну палку і.., тріснув нею тому чоловікові по затилку він відразу впав і не рухався. На крики Віталіка прибігло ще з сотню таких, ми зразу побігли до підїзду.

Віталік був покусаний і дуже нервовий. Максим  взяв швабру і підпер двері, коли ми обернулися Віталіка вже не було.Він пропав.

Ми були і так перелякані стовшомуся так ще і Віталік пропав. Я почав гукати: Віталік ти де, це не смішно не жартуй так. Максим вирішив піти пошукати його по поверхах, та як це була ново будова тільки 2 поверхи були добудовоні. Ми піднялися на 1 поверх, там було настільки пусто, всі двері відкриті дуже сташно. Зайшовши в першу квартиру та нікого не побачили, стояла гробова тишина, заді роздався шорох. Обернувшись ми нікого не побачили і тут роздався ще один шорох, але він доносився з 2 поверха, а квартира Максима була на 1. Ми зайшли в квартиру Максима і закрили на ключ.