Глава 3.Повернення до життя

Але все було не так просто.

Прийшовши до тями Доріан з переляку активував темну ауру , і був готовий напасти:

 – Ви хто такі і що я тут роблю? – грізним голосом крикнув вампір

 – Доріане, милий, ти повернувся! – крізь сльози промовила дівчинка.

 – Хто ти дівчино?

 – Коханий, ти що мене не пам ятаєш, я твоя дівчина Луїза, яку ти дуже сильно кохаєш, – плачучи сказала некромантка. 

– Сонечко, він дійсно нічого не пам'ятає, адже побічний ефект воскресіння – це часткова втрата пам' яті, і ти маєш допомогти йому згадати хто він такий, але перший час не кажи йому, що він помер –це буде для нього шоком.

– Тату, але як це зробити?

– Ти повинна провести його по всім місцям де ви любили гуляти – так він згадає, що закоханий в тебе, потім відведи його до батьків та поясни, що сталось, і лише після того як він згадає ким є насправді – розкажи йому як він помер та хто його вбивця.

– Я зроблю все щоб повернути йому память! – вигукнула дівчина і вирушила до місця де вони любили гуляти місячними ночами.

Це був будиночок на берегу моря, з якого було гарно видно місяць та зорі, адже тут не було даху, люди давно покинули це місце, а вітер зруйнував крівлю будинку.

– Луїзо  що це за місце, я відчуваю що бував тут але не можу згадати коли? – збентежено запитав хлопчина.

– Любий, це місце нашого першого поцілунку, він був таким солодким, неначе нектар.

Луїза поцілувала хлопчину, так само як колись першого разу, і в його очах промайнула іскра кохання.

– Я згадав, саме тут я вперше зізнався тобі в коханні, і ми щовечора гуляли тут місячними ночами, – радісно сказав Доріан – і ще одне…

Хлопець поцілував свою маленьку дівчинку і сказав:

– Я кохаю тебе, моя зірочка!

Дівчина заплакала від того, що її коханий нарешті згадав хто вона.

Наступним місцем був старовинний будинок вампірів, що був огорнутий туманом і виглядав настільки зловіще, що люди і, навіть монстри обходили будинок "десятою дорогою".

Всю дорогу закохані йшли за руку та ні на мить не відпускали один одного.

– Що це за страшне місце кохана?

– Милий, це твій дім, де ти прожив все життя.

Коли закохані зайшли до будинку батьки були здивовані :

– Доріане?

–Але як? Ти ж помер місяць тому, як ти повернувся до життя?

Молодий вампір був в ступорі, адже він не розумів про що говорила ця жінка.

– Доріане, я маю розповісти тобі всю правду…– сумно мовила Луіза.

– Ти про що, моє сонечко?

– Давай краще я, – промовила мама і взяла сина за руку.

Здібністю матері Доріана – було повернення пам'яті. В його очах промайнула ще одна іскра і він згадав, як захистив свою дівчинку від насмішок тролів, як відштовхнув їх з усієї сили. Та зрозумів, що не розрахувавши силу – вбив невинного троля, хоч він був і бридким, але він всеодно був добрим в душі, і нарешті згадав як помер, і як некромантка його воскресила.

– Я із древнього роду некромантів і воскресила вашого сина, адже до нестями кохаю його.

– Дякую тобі, дівчинко, – крізь сльози сказала мама, – ти принесла радість в наш дім, прийми цей подарунок в честь моєї вдячності – він допоможе тобі в твоєму шляху некроманта.

Це була накидка із старовинного сукна, що переливалась чарівним сяйвом.

– Ця накидка допоможе тобі оживляти мерців без жертвоприношень.

Дівчинка засяяла від щастя, тому що ця накидка була лише одна на весь світ, але вона посоромилась спитати звідки у вампірів накидка некромантів.

–Дякую за подарунок, пані, – Луїза вклонилась та взявши за руку свого милого, вийшла на вулицю.

– Луїзо, ми повинні виправити те, що зробили і воскресити Джима, адже ми не мали права забирати чуже життя.

– Повністю з тобою погоджуюсь. 

Джим був захоронений на кладовищі тролів, воно відрізнялось від всіх інших тим, що кожен надгробок був вирізьблений родичами померлих з каменю, і це додавало унікальності кожній могилі.

Надгробна плита троля була вирізьблена з його улюбленого каменю – діориту, та на фоні інших здавалась непоказною.

Одягнувши накидку, некромантка відчула небувалий прилив сил, та з легкістю виконала ритуал воскресіння, пропустивши крок з жертвоприношенням.

– Хто я і що тут роблю?

– Ти троль, Джим, і щоб ти все згадав ми відведемо тебе до брата.

За декілька днів до воскресіння Доріана, Тод повернувся до міста, щоб провідати могилу брата.Знайти його було не важко, Джим згадав дорогу до своєї печери і відвів туди незнайомців.

Печера знаходилась далеко за містом, і нашим героям довелось пройти довгий і тернистий шлях, до місця де жили тролі.

Печера була вирізьблена дуже давно батьками тролів, прохід до неї був закритий великим валуном висотою з дерево.

Відкотивши камінь герої побачили молодого троля, що плакав і горював за своїм братом, адже це єдине, що в нього було після смерті батьків.

– Брате, я повернувся! – викрикнув троль.

– Що за жарти? І без вас погано, – насуплено, навіть не повертаючись, мовив Тод.

– Це не жарти братику, я знову з тобою.

Тод повернувся до наших мандрівників, і побачив живого брата.

Тролі побігли один одному на зустріч та міцно обійнялись.

– Дякую, друзі, –не відпускаючи брата мовив Тод. Він плакав від радості.

– Ми обіцяємо, що назавжди поїдемо з міста і більше не будемо нікого ображати, та почнемо нове життя! 

Ось так і закінчилась історія про неймовірне кохання, що здатне подолати будь-які труднощі, заради спільного щастя.Тролі на наступний день відплили далеко в море, і оселились на забутому острові де проживають інші тролі, що повністю був створений з каменю(вважаю, що це ідеальне місце для тролів).А наші закохані  зустрічались до 18 років і потім зіграли весілля, побудували свій будиночок на галявині біля місця, де вони колись так сильно покохали один одного…

Кінець