Це була прекрасна місячна ніч, Доріан зі своїм кажаном Беном йшли до школи, хлопець був статний, білява шкіра вампіра відбивала місячне сяйво, очі хлопця були жовтого кольору, адже його сім’я давно вже не вбиває людей заради їжі, тому що вони знайшли заміну - кров диких тварин ( цим самим захищаючи свою родину від нападів).
Доріан любив місячні ночі, адже його неймовірний слух дозволяв йому чути те, що не могла почути жодна людська душа, це були звуки ночі. А саме, зачаровуюче, ніби вводяче в транс дзвірчання гірського джерела, вдалині лунав голос сови, що вийшла на полювання. Але цієї ночі він почув крик дівчини, його це не на жарт стревожило, та він з блискавичною швидкістю помчався до джерела криків.
Долетівши до місця подій він заховався за деревом та побачив, що два тролі знущаються над якоюсь дівчиною та над її чудернацьким улюбленцем, що був схожим на собаку , але без шкіри та м’язів. Він швидко немов з туману з’явився перед дівчиною закриваючи її собою, що всі аж завмерли.
– Чого тобі? – запитав один із тролів.
– Відійди! – гаркнув другий, штовхнувши вампіра на дівчину, після чого вона впала.
Це два брати Том і Джим, вони часто любили чіплятися до слабших. Не раз і наш герой був жертвою знущань в менших класах. Але, коли Доріан подорослішав, він почав давати відсіч цим хуліганам, але в нього не завжди виходило.
– Досить чіплятися до дівчини! Вона слабше вас!
– Знайшов кого захищати - дивне дівчисько з її страшним улюбленцем,– почав глузувати Том.
– Ти такий самий дивний, як і вона, тому що не можеш перетворюватися на кажана,–підхопив Джим.
Це була болюча тема для підлітка, адже з нього глузували всі починаючи з родичів, закінчуючи однокласниками.
–Мені осточортіли ваші знущання, бридкі тролі,– Доріан не на жарт розлютився та навколо нього почала формуватися темна аура,– зараз я вам покажу, хто з нас дивний!
Хлопець з неймовірною силою відкинув істот на десяток метрів. Тролі відлетіли в дерево та прийшовши в свідомість чкурнули навтьоки, адже вони ніколи не бачили такої сили і їх це не на жарт налякало. Коли темна аура розвіялась Доріан допоміг дівчині підвестися.
–Дякую, що допоміг,– ніяково мовила дівчина,– за мене ще н-ніхто не захищався, тому що думали, що я д-д-дивна, через мою цікавість до всього неживого. М-м-мене, до речі, Луїза звати,–ледь отямившись від побачиного мовила дівчина.
–Дуже приємно,– мовив хлопчина,– мене звуть Доріан. А чому ти цікавишся неживим?
–Все досить просто - моя родина некроманти, ми можемо викликати з того світу мерців, ось найперше що в мене вийшло це Дін,– показала рукою Луїза на скелет песика, який відійшовши від шоку почав кружляти навколо себе намагаючись піймати свій кістлявий хвостик.
– Досить дивна тваринка,–посміхнувся вампір.
– Так, згодна, але це поки що все, що я змогла викликати,– сміючись мовила дівчина.
– Я раніше тебе тут не бачив, ти новенька?
–Так, я переїхала в цю школу досить недавно, тому що Дін вкусив мою однокласницю, яка глузувала наді мною,– почала вона розповідь, – після цього її батьки підняли скандал і мені довелося покинути моє містечко, та як я бачу, в цій школі мені теж не раді.
– Не хвилюйся через цих недоумків, вони просто нічого не тямлять, та їм лише аби познущатися, а в школі тебе полюблять, от побачиш. До речі, в якому класі ти навчаєшся? – з цікавістю запитав молодий вампір.
– 11-А, а ти?
–Ооо так ми в одному класі навчаємось. Нам потрібно поспішати, адже вже майже північ і скоро почнуться уроки.
Ось почався перший день навчання. На перервах Доріан розповідав дівчині про свої захоплення, та про свого друга Бена, якого він врятував, коли в нього було поранене крило і продемонстрував новій подрузі свої здібності. Луїза з захопленням слухала, та повідала Доріану історію давнього роду нікромантів – людей, що споконвіку керують розумом мерців.
Так йшли ночі, місяці, підлітки гуляли щоночі під місяцем милуючись зорями і красою нічних пейзажів та навіть не помітили, як закохалися один в одного. Закохані вже й забули про ту ситуацію з хуліганами, адже після того випадку їх ніхто не бачив.
Насправді після тієї ситуації Джим втратив свідомість, та довго не міг прийти в себе. Братові довелося тягнути його до печери, де проживали тролі. Том досить довго виходжував меншого брата та невдовзі він покинув цей світ. Троль довго горював та обдумував план помсти вампіру – вбивці, тому що він не розумів, що це сталося випадково та цієї ситуації можна було б уникнути. Та єдиний спосіб помсти – вбивство вампіра!
Як виявилося, це було не так просто, адже вбити вампіра можна лише ударом осиновим кілком в серце. Том протягом всього часу слідкував за «голубками» і знав всі місця де вони любили гуляти.
І ось після скількох місяців розвідки він вирішив зробити це швидко, тому що вампір міг почути його в будь який момент!
Доріан завжди любив забирати Луїзу з дому та разом йти до школи, але цієї прекрасної зоряної ночі йдучи до коханої він відчув гострий біль у грудях… Це був підступний кілок Тома. Він довго тренувався, щоб влучити саме в серце. Хлопець глянув за спину та побачив свого вбивцю, що сказав йому:
– Це тобі за Джима, покидьок!
Це були останні слова, що почув наш герой…
Він зробив останній подих і світло в його жовтих, як бурштин очах, згасло….
Троль покинув місце вбивства. Коли Луїза вийшла з дому, вона одразу заплакала, тому що побачила свого милого недихаючим, а поруч лежав кілок, на якому було грубо вирізьблено “ЗА БРАТА!!!”…