4. Технічна підготовка.

Голодна людина, зазвичай, - зла, подумав Володимир. Зоряна звикла до майже символічного сніданку. Він мав інші звички, а тому, коли дівчина попрямувала до власного кабінету, сказавши, що робота чекати не буде, - вирішив зробити собі сандвіч. Залишився на кухні, - чи камбузі, - Володимир, звісно, вже знав, де тут та що. Звичайно, потрібен був хліб, - він взяв паперовий пакет із багетом, у такому Зоряна знайшла таємничу записку. Пакет був закритий, і йому довелося розірвати край. Витягнувши кінець багета, Володимир відрізав його ножем, та хотів вже розрізати вздовж ту частину, що опинилася у його руках, передбачаючи, як повинна хрустіти корочка… Але раптом поклав шматочок хліба, та став крутити у руках пакет із частиною, що залишилася.

Кожна хлібина надходила сюди у такому, майже герметично закритому, паперовому пакеті. Довгих хрустких багетів була більшість, - Зоряна явно віддавала їм перевагу, й він її розумів. Саме у пакеті із таким і було знайдено записку.

Тримаючи пакет у руках, Володимир не розумів двох речей.

По-перше, запаковано пакет було, скоріше за усе, якоюсь машиною. Так виглядав край, який йому довелося розірвати. Але ж тоді хто та яким чином поклав всередину сторонній папірець? Та ще й, напевно, спромігся зробити це непомітно для усіх; інакше такий спосіб передачі послання не мав би сенсу. Як це було можливо?

По-друге… Як зазвичай відрізають шматок такого багету? Так само, як це тільки-но зробив він. Частину витягають у довжину, відрізають ножем (щоправда, дехто просто відламує пальцями), а те, що залишилося, ховають назад, завертаючи край пакету.

Але тоді … як записка опинилася у руках Зоряни? Адже, зазвичай, витягнувши останній шматок хліба, такий пакет просто викидають. Навіть останній параноїк не буде перевіряти, чи не залишилося там іще чогось. Чи міг папірець якось зачепитися за скибку? Навряд чи, він зовсім невеличкий. Залишалася вірогідність, що останній шматочок Зоряна вирішила просто витрусити з пакету, тримаючи його відкритим боком донизу, й разом з останнім шматком випала записка. Чи мала дівчина таку звичку, чи витягала хлібину з пакету рукою? Він намагався пригадати – та не міг. Й вирішив поспостерігати, коли вони наступного разу сядуть обідати. Вже через кілька годин. Треба буде підгадати так, щоб останній шматочок у цьому, початому пакеті дістався саме їй.

Але саме це рішення означало, зрозумів Володимир, що він підозрював подругу у брехні. Насправді, не просто у брехні. Якщо брехня мала місце – то це частина чогось набагато більшого. Врешті-решт, Зоряна запросила сюди його …. Дуже незвичним чином. Це, якщо м’яко сказати. Так, можливо, зрозуміла, що не просто сподобалася йому, - що він трохи авантюрист за натурою. Але ж цього замало. Що стояло за цим, окрім «дистанційного» кохання у часи Інтернету та пандемії? А чи стояло воно, - з її боку, - взагалі? Зоряна, - незважаючи на свій вік, їй повинно бути років двадцять шість, - бізнес-леді. Він чув, як вона розмовляє із менеджерами чи діловими партнерами, - та розумів, що стиль керівництва бізнесом в неї жорсткий. Вона намагалася створити в нього враження, що стомилася бути лише бізнес-леді, та ще й тут насамоті… Але чи у цьому була справа? Чи, можливо, не лише у цьому? Здається, вона веде якусь свою гру. А яку роль відводить йому? Тепер Володимиру спало на думку, що, коли вони їздили кататися на катері, саме у бік «університетської» платформи, ще й обігнули її, - чи не було це зроблено, щоб продемонструвати його комусь? Чи, принаймні, саму його присутність поряд із дівчиною?

Думати про це було неприємно. Але треба. У такому місці можна легко втратити й життя, - а вибратися звідси сам він не зможе. Бо, на відміну від Зоряни, не вміє пілотувати гелікоптер. А отже, йому доведеться розібратися, що за гра ведеться тут, та переграти усіх. І невідомого чи невідомих, проти кого грає Зоряна, і її саму.

Сандвіч Володимир все ж таки зробив та з’їв. Не припиняючи при цьому обмірковувати проблему, що виникла. До якої додавалася ще одна. Як поводитися із Зоряною? Очевидно, треба не показувати вигляду, що він про щось здогадався, та вирішив діяти сам. Але … не показувати вигляду – означає поводитися так само, як і раніше. У тому числі й … у ліжку. А тоді виникало питання, чи не буде відчувати він сам себе мерзотником, займаючись цим, але водночас ведучи власну гру, чи, точніше, власну операцію? Проте, якщо він правий, тоді Зоряна розпочала  робити це першою, й вони будуть, щонайменше, у однакових умовах. До того ж, обидва будуть отримувати задоволення… Тоді усе нормально. Принаймні, доки триває ця гра.

А якщо він помиляється? Але спосіб дізнатися це був лише один.

Діяти Володимир вирішив розпочати відразу.

Хлопець у київській квартирі не чекав дзвінка. Власне, сюди він тільки переїхав, та розумів, наскільки йому пощастило знайти цей варіант. Особливо – зараз. Його житло поєднувало переваги квартири та приватного будинку – так він вважав. А продавець сказав, що ніхто не цікавився. Бо економічний спад, і таке інше. Ніхто не побачив очевидних переваг. Втім,  він звик, що бачить те, чого не бачать інші. Власне, саме тому й мав гроші на цю квартиру – та багато чого іще. От вже права у кишені, й можна розпочинати обирати перший автомобіль, - донедавна він про це й не думав, але тепер це стало необхідністю. Якщо вже навіть міністр охорони здоров’я сказав, й не один раз, що громадський транспорт – одне з основних джерел інфекції… А його улюблений велосипед взимку проблему не вирішить. Навіть, якщо зараз їздити майже нема куди.

Він обмірковував це, коли несподівано почув сигнал свого телефону. Як зазвичай, подивився на екран, щоб зрозуміти, хто телефонує, але побачив не просто незнайомий номер, - він ніколи не бачив навіть такого коду. Не те, що регіону чи оператора, а навіть країни. Та, зацікавлений, відповів на дзвінок. Але голос у слухавці виявився добре знайомим: