VII

Вона тепер часто буває сумною. Хоча її волосся як і раніше розсипається золотими хвилями, а в погляді іноді з'являється насмішка. Вони знайшли притулок в гористому Епірі - Артеміда відмовилась бути правителькою. Сказала, що їй потрібен час. Арей не заперечував. Тепер у беззоряні ночі їй часто сняться Темні землі- там вогка і дощова погода і люди радіють тому, як крізь сіру вологу землю проростає пшениця. Поступово Землі відмежовуються від Еллади - досі божественна сила вібрує в тамтешньому повітрі. Крізь попіл проростають асфоделі, і оливи. Хтось інший одягне червоні шати, але поки що то не турбує Артеміду. Вона вислизає із білого хітона, і дивиться на свої обладунки, що досі кинуті у кутку- бронза відливає рожевим у призахідному сонячному промінні. Арей проводить рукою по її оголеній спині і вона вигинається під його долонею.

- Я приймаю в тобі темряву-каже він. Шкіра Артеміди починає ледь помітно світитися золотавим. Арей підштовхує її до ліжка, розводить її руки і стискаючи зап'ястья нахиляється цілуючи ключиці і спускається нижче, проводить пальцями вздовж її стегон, тримаючи руки над головою. Артеміда дозволяє його обпалюючій силі огорнути її, і ненав'язливо віддає свою- холодну і похмуру, від чого Арей на мить забуває про поля битв опиняючись під чорно-попелястим небом царства Аїда. Він відчуває запах асфоделей на її шкірі - не звичного шафрану, як раніше, а тих самих квітів, які проростають на полях забуття в Підземному світі. Тепер Артеміда часто збирає їх, і блідий колір пелюсток погрозливо сяє навколо них. Вони кохаються на ліжку прямо серед розкинутих по ньому суцвіть цих похмурих квітів- той, кого кличуть криваві битви, і та, кого навіть у сонячний полудень кличе Підземне царство. Після, Артеміда гладить його шрам на плечі і довго дивиться у вікно. Арей спостерігає, як в її вже не сірих очах м'яко світиться бліде фіолетове сяйво іншого світу і обережно проводить долонею по її мокрій від сліз щоці.

- Все перетворюється в ніщо, і все створюється з нічого. Не треба тобі завше думати про цю істину.- Артеміда не відповідає. Вона обхоплює коліна і посміхається.