3 -

Вона не була тендітною, але все одно жінка. Людина незвідки.

 Молоді долоньки швидко забрали гаманець, щось хитре порушило споглядання, чи це він не примітив, а вона кинула в нього гілочками...

Але він й справді розгубився.

 Так знайомитися й справді було ніколи, щось довжезне немов огорнуло їх. На всібіч роздався крик та полетіли дерева кудись убік. Запахло чимось кислим. Але все ж таки Макс, так він побачив її зацікавленість його  "нотатками".

 Її палець ковзнув по уривкам, а вже потім вона вклонилась від удару та, відскакуючи, (зачепила) довбанула його.

 "Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається."

 Й знову якесь примхливе :

  - СИи-ддить...

 У голові був немов вітер.

 ЧО-Оого ж він ховається? Де?

 Десь поряд зітхнула дівчинка :

  - Хтось зараз перелякається, пригнись...

 Вітер підняв жіноче тіло.

  - ... Давай, бовдуре... Я сказала...

 Вітер не спинився. Крик.

 Кілок впав після слів

 "Грубий, жорстокий їх норов.

 Жадібні та загрозливі, падкі на красиві речі та вбивчі, вбивчі для людей."

 Уривки. Уривки.

 Кущі здригнулися, звідкись зверху впала дощечка, мало не на "макітру" Макса.

 Хтось йшов та промовляв :

  - Багато, ох, багатенько книжок ми вбачали, але книжки це одне... А м'ясо...

 Що може бути гіре за страх? Голод?

  - М'ясо це інше.

 "Не клич, не клич."

  - Скільки протиріч.

 Тварюка, майже без шерсті, віджбурнула хлопа на метр.

 Вона наступала та горлала. Ось вона вишкірює зуби, а старий чоловік у тулубі, жупані та кривих слов'янських штанях. Під слуцким поясом вбачався кілок.

 Момент й він розчинився.

 Ненависні та грізні, але не усі.

Переміщення добра запорука..чи не кращого світу ?

  - Скільки ж в тобі, гадається, могуті? В тебе тієї...

 Свист та собачої бійки. Дівчинка подумала  : "от і почалося".

 На долю хвилини козацький меч знову зблиснув, але цього разу не зник. Хлоп так і лежав, а старий все наступав, відсуваючи тварюку.