Золото Песиголовця : Видно пана по халявах

2 -

 А те... зле дещо все трималося поряд, надто багато думок та часу згаяно було, хлоп навіть не зрозумів, як поблизу  з  ним з'явилося дещо безбарвне та загрозливе.

Хтось казав? Чи то йому почувся солодкий голос з під землі?

Чи то не крик...Та ні.

 "Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається."

 Хтось притис йому ноги, а потім великі перелякані очі ковзнули кудись вліво, але він щось відчув. Фігура звалилась з ніг, щось крякнуло, Макс закашлявся, почулася якесь чхання.

 Хтось чхнув ще раз, усі відомості про монстра випали з кишені, чомусь саме у цю мить Макс перестав почувати себе героєм. Схоже він був не таким сміливим, як підтверджував його батько.

 Знов почувся якийсь звук "неначе подих". 

 

 

 Він хрипнув иа розвернувся, Макс отетерів, на нього гепнулося не чудовисько, а дівчисько, а вона схоже прийшла швидше до тями та вже перевіряла свою зброю.

 Стоп?

 Що!? Зброю.

Невже це вона крадькома кралася за ним? Насправді це зовсім не обурило хлопця. Вона не була тендітною, але все одно жінка. Без усіляких звуків, молоді долоньки дуже швидко забрали гаманець, щось хитре наблизилось... Чи  це  він знову помилився ?

 Почулося..  трохи роздратовано :

  - Шо ти розсівся ?

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше