1 -

Максим/ожп.

 Іноді природа загрозлива та примхлива, іноді земля та повітря можуть повстати. Наприклад, як люди, які повинні бути поряд на одній стороні, але всесвіт не завжди ідеальний.

...Багато столітть всім брехали, усіх паплюжили та казали, що відьми "Святиня", що вони влаштовували пожежі та проводили криваві облоги, також ширилися плітки, що кожна жінка відьма... Так пройшли століття, коли козаки не ходили у войовничі пригодницькі походи ба навіть більше не сспускалися під землю. Звісно, вони й не згадували про своїх пращурів та й про святу одиноку матір, та й про свою також. 

 Багато хто відрікся від церкви а багато хто гостро ігнорував проблему ліків.

 Казали, деякий час чоловік Гірй бере понад норму та збирає прибережні території, але це все було на розсуд простих людей. У ті часи ніхто не розбирався, чи то є правда, чи то є брехня.

 Коли ж пішла мова про золото та якісь чудернацькі диковинки козаки деякі, козаки дійсно відволіклись від свого життя, але це було недовго. Хоча один хлоп все сумнівався :

 чи байка це, а чи варто було ще непокоїтися про того "ворога", втім поки "ворога" ніхто не бачив.

 Ні біля степу, ні біля воріт тільки спостерігали погіршенння погоди. Але це таке...

 Тож, герой, якого звали Максимом, вирішив не піддаватися сумнівам та козакам про домовиків, та поринув у свою цікаву, болючу та неперевершену болотяну історію. Великі були справи його, він навіть просунувся за правильним шляхом, який відчув, але Макс майже як "якийсь москаль, який втратив усе всередині", втратив свої нотатки та волю. Він все гадав, хто ж прослідкував його шлях, хто був тим злим лиходієм? 

 Але відповідей у своєму сердці не знаходив. А те зле дещо все трималося поряд, надто багато думок та часу згаяно було, хлоп навіть не зрозумів, як поблизу з ним з'явилося дещо безбарвне та загрозливе..