Золотиста рибка
Альберт Білий та Tetiana Bila
Була темна ніч.
На крижині сиділо троє білих ведмедів.
- Гайда додому у крижану нору спати! - запропонував перший ведмідь.
Несподівано тріснула крижина, - і утворилася ополонка.
З неї показалася голова маленької блискучої рибки, з якої випромінювало світло.
- Ай! - крикнув другий ведмідь.
- Тссс-тссс. - попросив третій. - Злякаємо рибку. Дивись, яка гарна...
- Я виконую бажання. - повідомила рибка. - Чули про мене?
- Ні! Не чули. - в один голос відповіли три ведмеді.
Золотиста рибка чекала. Хлюп-хлюп. Вода хлюпала в усі боки.
- Я хочу загадати бажання! - висловив свою думку перший ведмідь, найініціативніший.
- Я теж хочу!
- І я хочу!
- Тоді говоріть. Я слухаю. Будь ласка. - приготувалася слухати золотиста рибка, осяяна своїм надзвичайно яскравим світлом.
- Я хочу сто літрів меду. Ніколи його не пробував. Наші родичі з лісів кажуть. що дуже смачний мед. - попросив перший. - Будь ласка…
- Я хочу сто кілограмів ягід. - забажав другий ведмідь. - Будь ласка.
- А я хочу того, що попросили вони, усі разом. - засоромився третій ведмідь від свого прохання. - Будь ласка.
- Добре. Зараз усе буде. - погодилася золотиста рибка, - і біля ведмедів з’явилося 200 л меду та 200 кг ягід. - До побачення! Ух!
- Дякуємо! - крикнули усі троє білих ведмедів.
Хлюп-хлюп…
І золотиста рибка занурилася глибоко у крижану воду.