Глава 54 Патріарх

З обранням Віктора Ющенка президентом України почалась боротьба за відновлення Православної церкви України і ключову роль в цьому зіграв Вселенський Патріарх Варфоломій І.

Його Всесвятість, Архієпископ Константинополя - Нового Риму і Вселенський Патріарх Варфоломій I (Димитрі́ос Архонто́ніс) народився 1940 року в селі Айос Феодорас на острові Імброс (Туреччина). Його батько володів там перукарнею і кав'ярнею. Схильний до наук хлопець вчився в Константинополі, потім у відомій богословській школі Халки, після закінчення якої став дияконом під іменем Варфоломій. Потім диякон Варфоломій служив у турецькій армії, а в 1963ці продовжив навчання у Папському Східному інституті в Римі. Темою його дисертації було канонічне право Православної Церкви. Цим навчання майбутнього Патріарха не закінчилось - у вищих навчальних закладах Швейцарії та Мюнхена, він продовжує спеціалізуватися в царині церковного законодавства. Патріарх володіє п'ятьма іноземними мовами: англійською, італійською, німецькою, французькою, латинью, окрім, звісно, грецької і турецької. Написав і видав багато друкованих праць.

Повернувшись із Західної Європи до Константинополя, Варфоломій був призначений на посаду помічника декана Теологічної школи в Халки, де невдовзі був висвячений у сан священика (1969 рік). Через шість місяців Вселенський патріарх Афінагор підвищив молодого священика до чину архімандрита Патріаршої каплиці св. Андрія. Патріарх Димітрій, який наслідував Афінагору I, зробив Варфоломія директором Патріаршої канцелярії. 1973 року в житті 33-річного архімандрита сталася видатна подія - він став єпископом Константинопольської архієпископії, одержавши за якийсь час сан митрополита Халкедонського.

Протягом 19 років митрополит Варфоломій був найближчим помічником і однодумцем патріарха Димитріоса, а після його смерті, в 1991 році став архієпископом Константинополя, Нового Рима і Вселенським патріархом (повний титул Константинопольських патріархів).

По обранні новий Патріарх здійснив ряд закордонних візитів, зустрічаючись з впливовими політичними діячами багатьох країн, виступаючи на сесіях ЮНЕСКО, Европейського парламенту, тощо. Всюди й послідовно Патріарх виступає за релігійну свободу і права людини. Сам він, незважаючи на високий сан, людина проста і приємна в спілкуванні, має звичку дуже уважно вислуховувати відвідувачів.

За останнє десятиріччя патріарх Варфоломій відвідав майже всі помісні православні церкви, а також багато інших релігійних об'єднань, докладаючи чимало зусиль для поліпшення відносин між громадами католиків, мусульман, юдеїв і православних в усьому світі.

Варфоломій відомий у Європі як «Зелений патріарх», тому що став першим серед релігійних лідерів захисником навколишнього середовища. Він постійно організовує міжнародні семінари, де обговорюються напрями мобілізації всіх можливих засобів для досягнення гармонії між людством і природою.

У 2004 році освятив перший православний храм Святого Миколая на Кубі. Того ж року піддав критиці ембарго США на торгівлю із Кубою. Візит православного Патріарха є найзначнішим для Куби з часу історичної поїздки Папи Римського в 1998 році. Кубинські дисиденти, які домагались демократичних змін в кубинській однопартійній системі, закликали Патріарха натиснути на Кастро для звільнення 75 супротивників режиму, ув'язнених в ході кампанії політичних переслідувань у 2003 р. Варфоломій I не просив про звільнення ув'язнених, заявив його представник, проте згадав про право на опозиційну думку в своїй промові в церкві. "Євангельське послання говорить про повагу до людської істоти, і до його прав, його свободам, її гідності, і його праву не погоджуватися", - сказав тоді він.

Варфоломій I керує Константинопольською церквою вже понад 27 років — це другий за тривалістю термін перебування на патріаршому престолі (після патріарха Сергія I, який правив 28,5 років у VII ст.).

Як відомо, Вселенський патріархат після хрещення князя Володимира та Київської держави у 988 році заснував Київську митрополію. Київська митрополія канонічно належала до Вселенського патріархату, навіть й після створення Московського патріархату в 1589 році.

В 1685 році, московський патріарх Іакім (1674-1690) вторгся до єпархії Київської  митрополії, яка, як ми вже казали, канонічно належала до Вселенського патріархату і обрав єпископа Гедеона  митрополитом Київським. Таким чином, 700-річний церковний устрій Київської митрополії, який діяв з 988 року, був змінений шляхом перевороту. Це відбувалося з порушенням священних і святих канонів на користь Московського патріархату і на шкоду Константинопольській церкві.

Попри це, Київська митрополія ніколи не була канонічно переданою Московському патріархату. Немає жодного офіційного документа, що підтверджує таке підпорядкування чи поступку з боку Константинопольської церкви. Відомі листи Вселенського патріарха Діонісія IV лише давали канонічний дозвіл Московському патріарху призначати київського митрополита, який, водночас залишався підпорядкованим Константинопольському патріарху.

З того часу і до квітня 2018 року, коли Вселенський патріархат вирішив надати Українській церкві автокефалію, було зроблено багато спроб отримати церковну незалежність України від Росії, але жодна з них не була успішною, за що Московський патріархат несе повну відповідальність.

Насправді, не тільки ці спроби були невдалими, але й розколи, які були створені в минулому столітті і пов’язані, в основному, з бажанням Російської церкви не допустити церковної незалежності України.

Так у червні 2005 року рос-фашистські спецслужби організували провокацію проти єпископа Іларіона – близьку людину Вселенського Патріарха, щоб не допустити переговорів президента Віктора Ющенка з Варфоломієм І про відновлення української церкви, але вона провалилась.