Глава 33 Електричка Жмеринка - Київ

1

Про цей зручний і недорогий вид залізничного транспорту можна було б написати цілу книгу. Чого в електричці тільки не побачиш! Тут тобі і постійні перекупки овочами і фруктами, продавці солодощів та морозива,  носків і біжутерії, компакт-дисків та газет, пива і пиріжків, насіння і косметики, лікарських трав та церковних ікон. Безліч разів ці галасливі «бізнесмени» вешталися по вагонах пропонуючи свій товар. Крім цього тут  працювали професійні жебраки, співаки, музиканти і збирачі пляшок.     Кожен день перекупки задешево купували овочі та фрукти на базарі у Вінниці, а  потім дорожче перепродували свій товар у Києві. Займалися цим переважно жінки. Вранці вони їхали до Києва торгувати, а ввечері поверталися назад. В електропоїзді вони спали, веселилися, сварилися, святкували свої дні народження, обмінювалися інформацією, пліткували про спільних знайомих і лаяли політиків.

- Морозиво в стаканчиках по півтори гривні, київський каштан по дві гривні! – голосно вигукувала жвава молодиця.

- Житомирські носочки, – шелестіла старенька сива бабуся.

- Пиво, вода, лимонад, - в вагоні з’явилась ціла бригада продавців.

- Крем «Живиця» від усіх хвороб. Ми працюймо п'ятнадцять років, - авторитетно заявила висока огрядна жінка.

 - Гарячі пиріжки з картоплею, горохом, капустою… -  у деяких пасажирів відразу ж пробудився апетит.

           - Найновіші компакт-диски, фантастика, серіали, бойовики – хриплуватим голосом оглушив всіх молодий круглолиций здоровань.

- Розклад руху, розклад руху, розклад руху, -  автоматично, як робот повторював дідок, ледь пересуваючи ноги.

- Газети «Факти», «Бульвар», «33 канал». 

Кожної хвилини в вагон заходив новий продавець і починав рекламувати свій товар.

Але найбільший ажіотаж серед пасажирів здіймався під час посадки. Зимовий палац в Петербурзі штурмували, мабуть, з меншим ентузіазмом, ніж приміські електропоїзди. Особливо тут треба відзначити старих пенсіонерів, що з величезними торбами кидались на амбразуру дверей, заклинювались на сходах, не даючи пройти іншім. Одного разу старезний дід з палицею, голосно лаючись, з боєм прорвався у напівпустий вагон і, сівши на лаву, почав скаржитись:

- Ой, як у мене болять ноги. Я ж іще не дуже старий, мені всього вісімдесят два роки виповнилось.

Народ почав посміхатись: тут вже в п’ятдесят у людей ноги болять, а він, ще бач, у вісімдесят «не дуже старий».

            Микола Кульчицький  часто їздив до Києва саме цією електричкою і кожен раз уважно придивлявся до людей, слухав їх житейські розмови, вступав з ними в полеміку, давав поради, милувався красою українських дівчат та жінок. Люд, що заповнював електричку був абсолютно різний, але переважно це були пасажири середнього і старшого віку. Багато було пенсіонерів, що мали безкоштовний проїзд. Зустрічалися тут і достатню цікаві особистості. Колишній фінансовий інспектор при центральному комітеті комуністичної партії України розповідав про свої зустрічі з тодішнім секретарем по ідеології Леонідом Кравчуком і, який був, на його думку, абсолютно нікчемним працівником. Знавець макроекономіки повідав Миколі багато цікавого з світової практики економічних реформ. А одного разу Микола зустрів справжнього філософа. 

- Я завжди представляюсь Георгій Юрійович, - промовив новий знайомий, хоча це моє не справжнє ім’я, – Ось Ви тут дискутували про політику. А який зміст Ви вкладаєте в це слово?

- За марксистами – це сконцентрована економіка, хоча тут має бути присутня ще й ідеологія, - відповів Микола.

- Ви праві. Через не сприйняття марксистської ідеології я в свій час не поступив в КПРС. В молодості я працював на Камчатці і був другим секретарем по ідеології райкому комсомолу. Коли першого секретаря мали забрати на вищій рівень, він запропонував мені вступити до Комуністичної партії, щоб потім зайняти його місце. Але я відмовився.

- Чому? – Здивувався той.

- Я не сприймаю Маніфест Комуністичної партії, то як я можу вступити до КПРС?  В маніфесті Карл Маркс написав, що пролетаріат не має Батьківщини. Але ж моя Батьківщина Україна і місто Вінниця!

Далі він написав, що потрібно ліквідувати сім’ю, а жінки мають бути загальною власністю. Я проти цього. Потім він написав, що дітей треба забирати від батьків і виховувати в таборах, а з дев’яти років дитина вже має бути «продуктивним працівником». Люди ж мають працювати в «трудових арміях» з військовою дисципліною особливо в сільському господарстві, а приватної власності не повинно бути. Але ж це майже рабство, хоча це було в достатній мірі реалізовано в німецьких таборах Освенцімі і Дахау.  Недарма ж Гітлер був соціалістом!

- Але тоді ти не зробиш кар’єри. – Сказав мені перший секретар.

- Нічого не поробиш. Проти своїх переконань я не піду.

- Дивно, що за цю розмову Вас не залишили в Камчатці на все життя, – засміявся Микола.

- Мені повезло, що він мене не здав, – посміхнувся Георгій Юрійович. А от скажіть, що таке релігія? На моє переконання, це теж ідеологія. Християнська релігія тримається на вірі, надії і любові. А наші пращури вірили в істину, добро і гармонію. Я називаю це теорією всесвітнього Тризуба. Всі системи найбільш стійкі на трьох опорах. Триногий стілець, як не підпилюй, завжди залишається стоячим. Життя на землі є завдяки землі, воді, та енергії сонця. Для мене Сонце – це Бог і тому землю продавати не можна, тому що ти продаєш її разом з енергією Бога. Землю можна брати лише в оренду.