Глава 27 Товариство «Просвіта»

1

Після падіння царизму найбільшої активності просвітянські організації на Поділлі досягли в період визвольних змагань 1917 – 1920 років. 5 травня 1917 року Подільська Губернська Українська Рада в місті Вінниці закликала громадян повсюдно організовувати «Просвіти», щоб привести суспільство «до кращого громадського життя». Почали відкриватися книгозбірні, читальні, видавалися книжки, газети, листівки. Вінницька «Просвіта» навіть закупила за власні кошти кінематограф. Будували на Вінниччині «Народні доми», організовували співочі гуртки, проводили театральні вистави і музичні вечори.

Театральні гуртки були однією з найпоширеніших форм діяльності «Просвіти». Так 27 травня 1917 року Бершадська «Просвіта» поставила п’єсу А. Кащенка «Зоря нового життя». На початку вистави просвітянський хор заспівав «Ще не вмерла Україна» і «Заповіт».

В місті Гайсині просвітяни почали будівництво «Народного дому» за підтримки міської Думи, але в своїй діяльності вони постійно стикалися з безліччю проблем через брак коштів.

В ті важкі для Української держави часи просвітяни використовували найменшу можливість для своєї роботи, поширюючи інформацію про сучасні політичні події, піклуючись про відродження національної школи і культури.

Велике свято з нагоди відкриття у Вінниці українських гімназій влаштувала 9 жовтня Вінницька «Просвіта». Перед молебнем пан - отець протоієрей Вінницького собору А. Станіславський сказав:

- Сьогодні Україна може вільно розпрямити крила і, йдучи шляхом культурного життя, стати на рівні з другими цивілізованими державами Європи.

Після молебну було проголошено «Многіє літа» Українській Центральній Раді, Генеральному Секретаріату, вчителям нових українських гімназій. На святі виступив голова Вінницької «Просвіти», вчитель за фахом, Іван Юхимович Озерянський. Він проінформував присутніх про заходи, яких вживала «Просвіта», щоб заснувати гімназії і оголосив їх відкритими. На закінчення своєї промови Іван Озерянський назвав українські гімназії «маленькими вогниками» освіти і побажав їм розростатися в великі вогнища, котрі б світили на всю Україну і «освічували шляхи до великого культурного майбутнього».

 В той неспокійний час товариство «Просвіта» намагалося і матеріально підтримувати учнів українських гімназій. В 1918 році для них було організовано їдальню, а в серпні 1919 року – відкрито бурсу.

В кінці літа «Просвіта» перерахувала кошти, виручені від концерту симфонічного оркестру, на користь дитячих притулків.

Вінницька «Просвіта» не раз наштовхувалась на перешкоди в своїй діяльності. Вже сам факт, що в період з 1917 по 1920 роки влада в місті змінювалась 18 разів, красномовно свідчить про те, в яких умовах доводилось працювати просвітянам. Не раз були репресовані її діячі. В 1919 році багато членів «Просвіти» було розстріляно більшовиками, а в 1922 році радянська влада просвітянські організації розпустила.

2

Відродження «Просвіти» почалось на Вінниччині в березні 1989 року, а очолив її письменник Анатолій Бортняк. Тоді вона називалась «Товариство української мови». Вінницькі письменники одні з перших стали членами товариства. Це були Григір Мовчанюк, Анатолій Звірик, Михайло Каменюк, Михайло Стрельбицький, Микола Студецький, Володимир Рабенчук. В просвітянському клубі «Світлиця» часто не могли вміститися всі бажаючі і ректор вінницького політехнічного інституту Борис Іванович Мокін надав можливість проводити збори в актовому залі. Велику допомогу в роботі товариства надавали друзі з західної України. Самодіяльні колективи Дрогобича, Трускавця, Львова показували в клубах Вінниччини сцени обрядових свят Миколая, Різдва, зазвучали стрілецькі пісні і гімн «Ще не вмерла Україна».

Велику роботу проводили Михайло Потупейко і особливо Михайло Бардин. Він ініціював створення багатьох громадських організацій і кредитних спілок, а Оксана Яцюк підготувала і видала книжку про історію «Просвіти» на Вінниччині.

Велику роботу проводили просвітяни до референдуму 1 грудня 1991 року. Численні поїздки лекторських груп і хору «Просвіти» внесли свій  вклад  у доленосне рішення народу проголосити незалежність України.

 Найбільш плідно почала працювати «Просвіта» під головуванням доцента вінницького політехнічного інституту історика Леоніда Філонова, який залучив для інформування населення вінницьке телебачення. Ним було знято десятки фільмів про історію краю, видано багато книжок про героїчну боротьбу українського народу за свободу і незалежність, розказано правду про трагічні долі подільських отаманів Гальчевського, Тютюнника та інших.