Глава 19 Надія

1

На третьому курсі сталася подія, яка стала для Миколи доленосною. На вінницькому хімзаводі, забрудненому апатитом, сірчаною кислотою, сумішшю агресивних газів на фоні обідраних цехів з’явився сонячний зайчик у вигляді тоненької білявої дівчинки в короткому білому халатику з точеними ніжками. Микола йшов позаду і замріяно дивився на юну струнку фігурку. На вигляд новій лаборантці було років 16, але він знав, що законодавство забороняє дітям працювати на хімічних підприємствах. Приємною несподіванкою було те, що симпатична дівчина працює в тому ж цеху миючих засобів, що й він. Цехові лаборантки час від часу звертались до електриків по різним технічним проблемам і тому Микола знав всіх.  По справжньому дружні стосунки у нього склалися з лаборанткою на ім’я Тая.  У неї було чорне волосся, молочно біла шкіра, великі на пів-обличчя очі, тонке відчуття гумору і веселий життєрадісний характер. Її дзвінкий сміх був настільки гарним, що пожартувати з нею було дуже приємно.  Одним словом доля розпорядилася, що Тая і Надя (так звали нову лаборантку) стали подругами.

Якось Микола зустрів їх біля входу в електромайстерню. Тая представила подругу і зав’язалась жартівлива розмова, в якій Надя весь час хотіла сказати щось дотепне в його адрес. Миколі було і смішно, і приємно, що ця дівчинка – фактично ще дитина, майже інтуїтивно намагається привернути до себе його увагу.

В цей час з майстерні вийшов енергетик Черненко Володимир Дорофійович.

- О, ти тут, як роза… почав Черненко, дивлячись на цвітучого Миколу.

- Серед будяків! – закінчив той.

Дівчата пирснули сміхом – це ми-то будяки?

- Ні, ні,  не серед будяків, - сміючись сказав Володимир Дорофійович.

Звичайно, забруднений миючим порошком і мастилом, в робочій спецівці, Микола аж ніяк не тягнув на розу на фоні чистеньких білосніжних халатів лаборанток, але це перше знайомство з Надією стало початком великого кохання.     

Те, що Надя була сиротою і виховувалась у прийомних батьків, знав весь хімзавод. На початку п’ятидесятих років на екрани країни вийшов популярний фільм, в якому молода дівчина бере собі на виховання двох маленьких діток і відразу ж у неї з’являється наречений, вони одружуються і все закінчується щасливим соціалістичним фіналом. Вплив цього фільму був настільки великим, що одинокі жінки гуртом побігли в дитячі будинки за покинутими дітками. Так сталося і з Надією. Нещаслива в особистому житті Ніна  Фурман удочерила маленьку дівчинку, якій було на той час один рік і вісім місяців. Разом з Ніною в двокімнатній хрущовці жили мати Раїса Абрамівна і батько Ілля Ісакович. Того моменту, коли Надя потрапила в сім’ю Фурманів Надя не пам’ятала, але їй  розповідала бабуся Рая, що вона ховалась і, граючись,  казала:  «Де ти, де ти?».

Її вихованням фактично займалась бабуся і дід, які дуже її полюбили.

- Правда моя онучка найкраща? – запитував Ілля Ісакович у знайомих, гуляючи з Надею по вулиці.

 Дід походив з бідної багатодітної родини з під Фастова. Як і багато євреїв, він пішов служити революції, був ад’ютантом Щорса, був нагороджений орденом «Червоного прапору», а потім служив в ЧК (НК). Коли ж він побачив, що там відбувається, то своєчасно пішов з каральних органів і тому залишився живим під час репресій 1937 року.

Воював він на Фінській і Другій світовій війнах, був поранений, але залишився живим. Після війни працював в охороні на хімзаводі, завжди сидів в президії під час урочистих зборів і отримував персональну пенсію республіканського значення в…70 рублів! Дружина Раіса Абрамівна була неписьменна, все життя була домогосподаркою і пенсії не отримувала взагалі, тому грошей хронічно не вистачало. Діду доводилось часто позичати гроші з членських внесків його партійної організації, щоб купити Наді іграшку чи 100 грамів цукерок. Комуністичного раю, якому герой революційного руху Ілля Фурман присвятив життя, він так і не дочекався. В 1966 році дідусь помер. 

2.

В сім’ї Фурманів Надю не вчили тонкощам поводження, правилам етикету, але з раннього дитинства в ній була якась уроджена інтелігентність і чутливість душі, що передалась їй від пращурів. Вона з названою мамою Ніною Іллінічною були зовсім різними.

 В школі вона добре вчилася, була дружня зі всіма і хлопці називали її польовою феєю. У неї був хист до іноземних мов і вона легко писала твори з німецької літератури.

Відразу ж після закінчення школи Ніна Іллінічна влаштувала її по знайомству в цех миючих засобів в лабораторію, коли їй ще не було 18 років і тому Надя працювала не повний робочий день.

Наближався новий рік. Микола старався  обідню перерву сісти до подруг за столик, але коли він побачив, що Надія ніяковіє в його присутності і починає давитися їжею, відкинув ці спроби. Інколи вони разом йшли додому з роботи і він бачив, що їй не хочеться розставатись. З ним теж стало коїтись щось дивне. По ночам він довго не міг заснути, втратив інтерес до інструментального ансамблю, де він грав на гітарі і весь час думав про Надю. Напередодні Нового року Микола дізнався у Таі, що вона буде святкувати у себе вдома разом з Надею і напросився в гості. Таїса щиро зраділа, а Надя нічим не видала своїх почуттів.

Години очікування тягнулися для Миколи нескінченно довго, але, нарешті він постукав в двері простої сільської хати на хуторі Шевченка, де жила Тая. Після знайомства з батьками і гостями всі сіли за великий стіл заставлений з українською щедрістю. Тая сиділа поруч з Миколою,  а Надя – навпроти. З другого боку сиділа Таїсина тітка і він намагався догоджати обом. Компанія була галаслива, кожен щось говорив, не слухаючи іншого, але кожен дуже уважно слідкував, щоб всі пили до дна.  Організм Миколи рішуче не сприймав більше 100 грамів алкоголю і він намагався заховати свою чарку серед пляшок і тарілок, що врешті було помічено Таїною тіткою. Вона весь вечір намагалася влити в нього конячу дозу алкогольної отрути. Батьки Таї після півночі стали збиратись йти до сусідів, щоб продовжити святкування до ранку, але тітка заявила, що не піде поки Микола не вип’є все до дна. Щоб позбутися надокучливої тітки і швидше залишитися з дівчатами, він випив останню чарку кальвадосу і через кілька хвилин зрозумів, що буде повільно помирати. З ними залишився ще один хлопець з їхнього цеху на ім’я Євген. Він трохи потанцював, потім ліг поперек канапи і заснув. Микола залишився один з двома молодими дівчатами. Заради такої миті варто було пити цю пекучу гидоту під назвою Кальвадос.