Глава 9 Троцький і Сталін

1

            Політика воєнного комунізму Бронштейна (Троцького) призвела до повного розвалу економіки, голоду, повстань селян в Україні і Тамбовській губернії Росії. Все це загрожувало більшовикам  втратою влади. Ульянов (Ленін) вирішив змінити внутрішню політику  радянської влади. Цей курс був названий новою економічною політикою (НЕП). Політика НЕПу полягала в поверненні до елементів ринкової економіки. Селянам повернули у приватну власність землі, малі підприємства здавали в оренду приватним особам, відновили грошові відносини та приватну торгівлю. Всі ці дії сприяли швидкому виходу економіки з  кризи та досягнення нею довоєнного рівня. Сталін підтримав позицію Леніна і десятий з’їзд партії прийняв відповідну постанову. Бронштейн (Троцький) і його послідовники в Україні виступили проти НЕПу. Протиріччя між ними, а головне боротьба за владу, перетворило їх на смертельних ворогів.   

В 1924 році помер Ульянов (Ленін). За допомогою Розенфельда (Каменева) і Апфельбаума (Зінов’ва),  Сталін відсторонив Троцького від влади, а через рік розправився з Зінов’євим і Каменевим, в союзі з Бухаріном і Риковим, після чого знищив і їх.  Було також проведено знищення їхніх прибічників  у партійному та  державному керівництві, адже на цьому репресії не припинились. Сталін почав планомірне знищення противників у всіх ешелонах партії та заміну її  на нових, особисто йому відданих осіб. По сфабрикованим звинуваченням  знищувалась інтелігенція, науковці, письменники, керівники підприємств, служителі церкви, але це мало турбувало партійних бюрократів. Лише тоді, коли Сталін почав знищувати партійців, які були в опозиції до нього, Бронштейн (Троцький), що був на той час вже за кордоном, заговорив про репресії та створення в СРСР тоталітарного режиму.

Обидва більшовицькі лідери були вірними марксистами – ленінцями основна ідея яких була: «Нехай буржуазія проявляє максимум жорстокості… Чим більше злочинів вона скоїть, тим краще, тим ближче день переможної пролетарської революції - писала газета «Правда» в серпні 1918року.» Бронштейн (Троцький) вже конкретно до германського націонал-соціалізму писав ще до приходу Гітлера до влади в 1930 році: «Радянські з’єднані штати Європи – єдине правильне гасло… Націонал – соціалісти повинні мати в очах трудящих вид наступальної сторони, а ми захищающихся».    

Між двома більшовицькими тиранами не було принципових розбіжностей: все те, що теоретично обґрунтував Троцький, пізніше виконав прагматичний Сталін. Різниця була лише в тому, що у Троцького це було на рівні гасел, а Сталін всі постулати марксизму хотів втілити в життя. Він ціною величезних людських жертв провів індустріалізацію, репресіями і голодом зламав опір селянства і загнав його в колгоспне рабство. Сталін створив найпотужнішу в світі армію, озброїв її найновішою технікою, підготував мільйони льотчиків і парашутистів і все це для однієї мети – світової війни та світової революції. Бронштейн  (Троцький) бачив цю революцію через внутрішні повстання робітничого класу та військову підтримку зовні, а Сталін – лише за допомогою військової сили через сплановану, підготовлену світову війну. Він підготував маріонеткові уряди для всіх країн Європи, які мали приїхати в обозі наступаючої Червоної армії.

 Вже від час Фінської війни у Сталіна був приготований «уряд» Отто Куусінена, який мав «попросити радянські війська допомогти повсталим робітникам».  «Визвольний» похід у Фінляндію провалився через рішучий опір народу і «уряд» Куусінена без шуму розігнали. Але прорвавши за три місяці неприступну Лінію Манергейма при сорокаградусному морозі Червона армія довела, що вона здатна виконувати нездійсненні завдання.

На протязі десяти передвоєнних років створювалась наймогутніша в світі військова машина. Для прикладу, найвідоміша стрілецька дивізія генерала Панфілова мала номер 316. Наказ на її формування був відданий 12 червня 1941 року, тобто до нападу Гітлера на СРСР. Німеччина напала на СРСР, маючи лише 153 дивізії.  Генерал А.Л. Гетьман став командиром 112ої танкової дивізії в березні 1941 року. Гітлер же почав війну з Радянським Союзом маючи лише 17 танкових дивізій з чисельністю 3712  застарілих танків вагою менше 20 тонн. Ще в 1933 році полковник Гейнц Гудеріан побував в Харкові на секретному танковому заводі, який випускав 22 танки в день! У Сталіна ж на початок війни було 23106 найновіших танків, серед яких було більше 2000 Т-34,  КВ-1 і КВ-2 вагою до 50 тонн з дизельними двигунами. Одних цих найкращих в світі танків було достатньо щоб зупинити і знищити всі німецькі танкові дивізії, тому що наступаюча сторона для успіху повинна мати в три рази більше людей і техніки, ніж та, що обороняється. Для виправдання свого найганебнішого розгрому кадрової армії в 1941 році, Жуков об’явив всю цю техніку застарілою і деякі історики повторюють ці дурниці ще й зараз. В своїх мемуарах «Воспоминания и размышления» Жуков написав, що танки «горіли мов сірники», але це була нахабна брехня.

Справа в тому, що всі танки світу на той час, працювали на бензині і лише СРСР мав танки з дизельними двигунами. Конструктори демонстрували перед маршалом Тухачевським експеримент: ставили два відра з бензином та соляркою і факелом підпалювали. Відро з бензином спалахувало ще до того, як вогонь торкався поверхні, а у відрі з соляровим маслом, факел згасав. Експеримент на Тухачевського ніякого враження не справив, але після його розстрілу був запущений у виробництво дизельний двигун потужністю у 500 кінських сил. Тому не могли радянські танки бути більш вогненебезпечними, ніж німецькі чи англійські.

Сталін готував світову війну, але першим починати її не хотів, щоб не виглядати агресором. Тому він підтримав прихід до влади Гітлера, який теж був соціалістом і люб’язно уступив йому право бути першим. Сталін навчав німецьких танкістів на своїх полігонах під Казанню, показував їм свої авіаційні та танкові заводи, постачав стратегічні матеріали і продовольство. Недаремно в цей час писав в своїх статтях Бронштейн (Троцький): «без Сталіна не було б Гітлера, не було б і гестапо». Але Троцький першим зрозумів, що Сталін приготував для Гітлера ту ж саму участь, що і для своїх катів Ягоди та Єжова, які відпрацювали свій строк. Гітлер для Сталіна був бочкою з порохом, що мала підірвати всю Європу, а потім мав прийти «визволитель» зі сходу, щоб замінити коричневі концтабори на червоні. За своє провидіння Троцький отримав удар льодорубом по черепу в Мексиці.