Розділ 17. Штурм Колиски Частина 1.

— Отримано текстове повідомлення від капітана корабля Кадеш! — голосно оголосив Сім, буквально припавши своїми оптичними сенсорами до головного екрана застави.

Зігма миттєво, ледь не збивши дроїда з ніг, підскочила до пульта. Її пальці відчайдушно стиснулися в кулаки, побілівши на суглобах.

— Чому лише текст? Чому не пряме відеозображення?! — запитала вона, і в її голосі вже бриніли перші ноти паніки.

— Вони пішли в гіперпросторовий стрибок на надто великій, захмарній швидкості, канал зв'язку просто не встиг синхронізувати відеопотік, — швидко відповів дроїд, гарячково бігаючи маніпуляторами по сенсорній панелі. Раптом Сім завмер, втупившись у рядки дешифрованого логу, що бігли екраном. — Е-е-е... А от тут я зараз, зізнаюся, не зовсім розумію...

— Що?! — Зігма зірвалася на пронизливий крик, схопивши дроїда за плечі. — З Маркаєм щось сталося?! Кажи, Сім!

— Ні-ні, не хвилюйтеся ви так, з ним начебто все гаразд! — заторохтів Сім, відсахнувшись від неї. — Принаймні, датчики життєзабезпечення показували, що він був при повній свідомості, коли вони ініціювали стрибок до точки скидання.

— Що тоді це означає, Сім?! Договорюй!

— Розумієте... Капітан Кадеш пише, що цей божевільний лейтенант примудрився впіймати в магнітну пастку не просто корональну речовину, а цілий протуберанець білого карлика! — спантеличено й якось зовсім розгублено промовив дроїд.

— Відійди! — Зігма безцеремонно відштовхнула дроїда від екрана, вдивляючись у світні символи. Її очі швидко ковзали по тексту. — Так... Справді, тут написано «протуберанець». Сім, це дуже погано?

— Та ви так сильно не хвилюйтеся, мадам, — Сім м'яко, відсунувши її вбік, знову зайняв своє законне місце за пультом. — Раз їхні кораблі благополучно летять до цілі, значить, поки що все йде добре, не переживайте ви так. Але от те, як саме він зміг фізично вижити в епіцентрі такого пекельного магнітного шторму, — це, звісно, дуже велике наукове питання.

Зігма безсило впала на найближчий стілець, закривши обличчя тремтячими руками. Її плечі дрібно здригалися.

— Припинити паніку на борту, мадам! — несподівано суворо вигукнув Сім. — Зараз усе в абсолютному порядку. Якби на кораблі Маркая сталася миттєва детонація, вони б фізично не змогли піти у стрибок. Логічно? Логічно!

— Сподіваюся... — Зігма важко відкинулася на спинку стільця, її погляд став порожнім, спрямованим кудись крізь метушливого дроїда.

— Маркай у нас просто чортівськи щасливий щасливчик, якщо говорити чесно, — Сім підбадьорливо блимнув м'яким синім світлом своїх лінз. — З такою колосальною енергією всередині пастки ми гарантовано рознесемо зовнішній захист Колиски до всіх чортів! Це математичний факт.

Зігма продовжувала сидіти нерухомо, застигнувши з відстороненим обличчям.

— Ану не сміти впадати в депресію перед початком штурму! — буквально закричав Сім просто їй у вухо. — Усе йде суворо за моїм геніальним планом, ясно вам?!

Зігма помітно здригнулася від його крику, кліпнула й насилу сфокусувала погляд на дроїді.

— Так... Так, добре, Сім. Я зрозуміла. Я в повному порядку.

— От і чудово, мадам. Терміново повідомте всім нашим штурмовим флотам, що час наближається. Їм потрібно бути в секундній готовності до стрибка.

— Так, звісно, — Зігма різко струснула головою, проганяючи наслання, і провела долонями по обличчю. — Пробач мені хвилинну слабкість, Сім.

— Мадам, я особисто все до міліметра прорахував своїми процесорами. З вашим відчайдушним коханим усе обов'язково буде добре. Обіцяю.

— Я вірю тобі, Сім. Вибач мені ще раз.

Зігма глибоко вдихнула й рішучим жестом активувала канал глобального зв'язку. На центральних екранах один за одним почали з'являтися обличчя командувачів флотами. На заставі на мить запанувала дзвінка, напружена тиша.

— Увага всім підрозділам. Наш таранний заряд уже рухається до точки удару, — абсолютно спокійним, упевненим голосом промовила Зігма, дивлячись на офіцерів. — Перша фаза операції пройшла навіть краще, ніж ми розраховували спочатку.

Ледь помітні полегшені усмішки ковзнули по обличчях суворих командирів на екранах.

— Усім приготуватися. Одразу після фіксації теплового удару й за нашою прямою командою ви здійснюєте синхронний стрибок у свої контрольні точки. Діяти суворо за планом. Ані секундою раніше.

Командувачі синхронно віддали честь і один за одним відключилися від ефіру. На головному екрані залишився лише Юстиніан.

— Ми повністю готові, — тихо сказав префект, поправляючи комір мундира. — Теж чекаємо лише на вашу команду. Зігмо... з тобою все гаразд?

— Ні, не гаразд! — Сім безцеремонно вліз просто в кадр голограми, безсоромно відштовхнувши дівчину вбік. — Вона до смерті хвилюється за свого лейтенанта, ви ж самі все чудово бачите, Ваша Величносте!

— Твої розрахунки щодо пробиття щита правильні, Сім? — серйозно запитав префект, проігнорувавши випад дроїда.

— Та правильні вони, правильні! Сто разів перевірив! — роздратовано вигукнув Сім. — Я вже, здається, сам заразився всіма вашими дурними органічними емоціями. У грудях навіть щось гидко нити й щеміти почало в районі центрального процесора!

Дроїд із дзвінким металевим стуком притиснув маніпулятор до грудей.

— Що, шестерні вчасно не змастив? — м'яко усміхнувся Юстиніан.

— У вас, пане Юстиніане, якісь дрімучі, викопні уявлення про високі технології! — ображено пробурчав дроїд. — Чому одразу шестерні? У мене там взагалі-то найскладніші мікроприводи!

Слухаючи їхню перепалку, Зігма мимоволі тепло усміхнулася. Напруга, що скувала її груди, трохи відступила.

— Та припиніть ви обоє це блазнівське дійство, — похитала головою вона. — Я справді в порядку.

— Ну нарешті! — дроїд радісно сплеснув металевими маніпуляторами. — Усе, Юстиніане, ідіть командувати своїми військами кудись далі, ми тут самі впораємося.

— Ну, стережися, малий, я до тебе ще доберуся, — жартома погрозив пальцем префект і відключив термінал.