Розділ 14. Генеральна битва

Корпус «Схід Сет» вийшов із гіперпростору в абсолютно порожньому, вимороженому секторі космосу. Навігаційні сенсори далекого стеження ліниво зафіксували рідкісні, самотні кораблі союзників, які мляво патрулювали периметр. У чорній безодні нічого не відбувалося, тактичний ефір був абсолютно чистим, лише шелестів статичними перешкодами.

— Звертаюся до командирів, — неголосно сказав Квінт, активувавши зашифрований канал зв'язку. — Розосередитися суворо відповідно до плану локації. Наголошую, це критично важливо — діяти точно за планом. Увімкнути маскувальні поля й дотримуватися абсолютного радіомовчання. Запитання?

— Дозвольте, пане полемарху, — у динаміках почувся глухуватий голос одного з капітанів корветів. — Просто за нами розташоване велике поле астероїдів. Може, є сенс сховати тактичну групу там?

— Чудове запитання. І моя відповідь — ні, — відрізав Квінт. — Трохи пізніше ви самі зрозумієте чому. Зараз я прошу вас просто довіритися мені й не чудити з особистою ініціативою. Слухайте уважно: якщо ви раптом побачите, що просто у вашому напрямку йде важкий крейсер Адохай зі спущеними щитами й незарядженою зброєю, ви мирно пропустите його повз і помахаєте рукою. Якщо ви побачите корабель союзників, якому відчайдушно потрібна допомога, ви холоднокровно відвернетеся й нічого не зробите. Наше головне завдання — щоб нас не помітили до потрібного моменту.

На екранах терміналів обличчя таксіархів Сет виразили явне невдоволення словами нового командувача, але відкрито сперечатися з полемархом ніхто не наважився.

— Дякую за розуміння, панове, — Квінт пом'якшив тон. — На нас покладено дуже відповідальну місію, і ми просто не маємо права на помилку. А тепер накажіть екіпажам відпочивати. Це мій прямий наказ. У вас є кілька годин затишшя.

Зв'язок коротко пискнув і перервався. Командири ланок поспішили виконувати розпорядження. Протягом кількох наступних секунд двісті бойових кораблів корпусу безшумно розчинилися в порожнечі, накинувши щільні маскувальні поля.

— Канакане, ми повністю готові. Усі підрозділи зайняли свої місця відповідно до схеми.

— Дякую, Кіларію. Я бачу за телеметрією, що все зроблено чітко й за планом.

Адмірали мовчки дивилися один на одного крізь мерехтливі сітки голограм. За їхніми спинами на містках діловито шуміла апаратура.

— Знаєш, Кіларію, — де Брі втомлено потер перенісся, — я не буду зараз благати богів про допомогу. Якщо нам сьогодні пощастить, ми просто надеремо їм дупу. А переможців, як відомо, не судять. Ну, а якщо програємо… — адмірал на мить замовк.

Тем Нагалан розуміюче всміхнувся й упустив олівець:

— Ну, тоді немає жодного сенсу хвилюватися, старий друже.

— Тоді по місцях, пане адмірале, — суворо й по-військовому скомандував де Брі.

— Виконую, пане адмірале, — з легким уклоном відповів Тем Нагалан.

Союзні війська завмерли в просторі, нагадуючи хижаків, що причаїлися перед стрибком. Жодного звуку в ефірі, жодного зайвого маневру. Екіпажам кораблів було віддано суворий наказ: спати три години.

Простір сектора раптово здригнувся від колосальної, небаченої кількості одночасно відкритих вікон гіперпереходів. Чорна безодня розкололася, і у відкритий космос мертвою лавиною вивалився гігантський флот Адохай. Чотири велетенські флагмани в оточенні незліченних кораблів супроводу, важко скидаючи кінетичну інерцію, завмерли, миттєво розділившись на чотири штурмові групи.

Великі Туртани, що завмерли на капітанських містках флагманів, одночасно віддали безжальний наказ відкрити вогонь. Важкі плазмові гармати вивергли сліпучі смарагдово-зелені розряди, які на шаленій швидкості понеслися в бік строю союзників. Окремим залпом Адохай пройшлися й по полю астероїдів позаду кораблів корпусу Сет.

Це був офіційний сигнал до початку бійні. Центральна частина ворожого флоту тієї ж миті випустила незліченний рій штурмовиків і винищувачів. Бічні підрозділи Адохай почали стрімкий рух, беручи ескадри союзників у гігантські кліщі охоплення. Кілька щільних рядів крейсерів ішли позаду, чітко витримуючи дистанцію; частина їхніх важких турелей дивилася у відкритий космос, захищаючи наступальну армаду від можливого удару ззовні.

Перші заряди плазми швидко подолали відстань, що розділяла флоти. Частина з них із гуркотом врізалася в силові поля передових кораблів супроводу, буквально відкидаючи їх назад і ламаючи стрій жахливою силою удару. Інші згустки енергії важко прийняли на себе щити флагманів. Яскраві, люті спалахи на мить повністю засліпили оптичні сенсори.

Енергія ворожих пострілів шиплячими струменями стікала з посилених щитів союзного флоту, а пошкоджені, відкинуті ударами кораблі вперто поверталися на свої позиції.

— Сім мав цілковиту рацію: їхня кінетична складова не працює на великих дистанціях, — з полегшенням промовив де Брі, уважно спостерігаючи на екранах за напруженими обличчями командирів підрозділів. — Молодець, бляшанко, усе прорахував до останнього кілометра.

Рій наступаючих винищувачів ворога був настільки щільним, що через нього важкі крейсери й флагмани Адохай, які перебували позаду, просто зникли з поля зору. У цей момент від строю союзників відокремилися ідеальні клини шарів-перехоплювачів. На самому вістрі цих клинів неслися безпілотні шари-камікадзе. Ухиляючись від суцільної стіни вогню, яку випускав ворог, перехоплювачі виписували в просторі неймовірні фігури вищого пілотажу — на перший погляд хаотичні, але насправді вивірені пілотами до сантиметра.

Клини швидко досягли передньої лінії Адохай. Врізаючись у щільну масу ворожих машин, шари-камікадзе вибухали, буквально розламуючи стрій ворога й змушуючи чужі винищувачі на повній швидкості врізатися один в одного. У бреші, що утворювалися, миттєво проскакували маневрені перехоплювачі, поливаючи все навколо безперервними лазерними чергами.

Через страшенну скупченість наступаючих підбиті кораблі Адохай рикошетили від уламків і підривали своїх побратимів, що летіли поруч. Від переднього краю цього божевільного рою в бік ворожих флагманів покотилася стрімка, невпинна хвиля вогню й руйнування. Перехоплювачі, не знижуючи швидкості й ухиляючись від міріад уламків, мчали вперед.