Розділ 16. Перша частина балету

Префект солодко потягнувся. Уперше за довгий час він по-справжньому виспався й прокинувся у чудовому настрої. Переговори з Кастами пройшли успішно, штрафники не підірвали станцію в перший же день і навіть зуміли знайти спільну мову з Амалаком, Сімом та хлопцями-пілотами. Загалом уся внутрішня структура його крихітної армії на очах перетворювалася на чітко працюючий механізм із перемелювання сил ворога. Утім, Адохай уже встигли здивувати його тим, наскільки легковажно вони витрачали свої ресурси, і тим, який моторошний результат це приносило.

— Пане префекте, — долинув негучний голос Зигми з-за дверей каюти. — Ви прокинулися?

— Господи, Зигмо! Ну чому, варто мені лише розплющити очі, як я вже всім потрібен? — удавано забурчав префект.

— А не треба було імперію створювати! — долинула з коридору саркастична відповідь. — Суцільні клопоти від неї, чи не так?

— І не кажи, командоре... Сидів би зараз десь в іншій реальності після почесної смерті й спокійно дивився на хмари.

— Це зовсім не ваш стиль, — хмикнула Зігма. — А от те, що ви зараз побачите в ангарі, — це вже точно ваш стиль.

— Що там іще трапилося? — натягуючи мундир і відчиняючи двері каюти, запитав Юстиніан.

— Ходімо швидше, це треба побачити на власні очі.

У просторому посадковому ангарі Вежі стояли два нові кораблі. Два величезні, блискучі транспортники класу «Мамонт» відливали свіжовідполірованою обшивкою, на якій гордо красувалися позолочені герби Касти Ра. На палубі ангара, витягнувшись по стійці «струнко», завмерли два бездоганні строї військових у парадних темно-зелених мундирах. Срібні шеврони з летючим птахом, обов'язкові довгі ритуальні кинджали на поясах, плазмові пістолети в кобурах — усе буквально сяяло ідеальним порядком і статутом.

Навпроти цієї ідеальної шеренги стояв пом'ятий, строкатий натовп штрафників Варга, зі щирою корисливою цікавістю розглядаючи прибулих воїнів Ра.

Від монолітного строю чітким, карбованим кроком відокремилася висока постать із погонами старшого сотника Ра й попрямувала просто до префекта. Офіцер лихо віддав честь:

— Ваша величносте! Радію доповісти...

— Стійте, стійте, сотнику, — префект із посмішкою приклав вказівний палець до губ. — Не варто так офіційно. Тут я просто префект.

— Зрозумів вас, ваша... пане префекте! — миттєво перебудувався військовий. — Батальйон «Авангард» і батальйон «Ар'єргард» у кількості шістсот осіб зі складу регулярного флоту Касти Ра прибули у ваше повне розпорядження.

— Усе, сотнику, годі козиряти. Як вас самого звати?

— Сентеон Ра, — чітко представився офіцер.

— Ви з правлячої династії? — щиро здивувався префект.

— Так, я рідний племінник герцога. Він особисто доручив мені цю місію.

— Однак... Балантар мене дуже приємно здивував, — щиро усміхнувся Юстиніан.

— Ось повні списки особового складу й детальна кваліфікація кожного пілота, — Сентеон простягнув невеликий кристал із даними. — Ми здатні літати на всіх типах суден, дані про які ви нам надали. І навіть на тих, які лише побіжно засвітилися на відеозаписах розвідки.

— Дуже цікаво, — префект здивовано підняв брову. — І як же це ви примудрилися так швидко цьому навчитися?

— Глибокий аналіз даних і нейросимулятори. Уся необхідна інформація безпосередньо завантажена в мозок пілотам, — відрапортував Сентеон.

— Тобто ви хочете сказати, що будь-який ваш пілот зможе без проблем керувати, скажімо, он тим крейсером Адохай? — префект указав рукою на грізну громаду трофейного крейсера, що стояв у глибині ангара.

— Так, зможемо, — упевнено кивнув сотник. — Єдине — нам знадобиться буквально кілька годин для фізичної адаптації на місці й виправлення дрібних неточностей у наших базах даних.

— Зигмо, ти таке взагалі колись бачила?

— Бачила, — кивнула дівчина, схрестивши руки на грудях. — У Вежах справді є подібне обладнання для експрес-завантаження даних у біологічні носії. Але щоб після такої жорсткої процедури в пілотів повністю зберігалася індивідуальна воля — це, звісно, щось абсолютно нове.

— Не нове, — заперечив Сентеон. — Ця закрита технологія зберігалася в нас ще від моменту зародження Касти Ра. Вона була передана якимись вченими Касти Амон у глибоку давнину, і ми дбайливо її зберігали.

Префект плавно повернувся до Зигми й змовницьки прошепотів:

— Твоя давня робота?

— Я не пам'ятаю, — щиро зніяковіла дівчина, відводячи погляд. — Це ж було так нестерпно давно...

— Гаразд, усе добре, що йде на користь нашій справі.

Тим часом штрафники на іншому кінці палуби вже почали впівголоса відпускати їдкі, злі жарти на адресу новоприбулих воїнів Ра, але ті продовжували стояти з абсолютно кам'яними обличчями, взагалі ні на що не реагуючи.

— А чому ваші батальйони називаються саме «Авангард» і «Ар'єргард»? — поцікавилася Зігма.

— Це наша спеціалізація, — охоче пояснив сотник Сентеон. — «Авангард» — це стрімкий наступ, штурм, розвідка й партизанські дії. «Ар'єргард» — це грамотний відступ, прикриття, контрзаходи й засідки.

— Геніально! — вигукнув префект. — Я тепер узагалі щиро дивуюся, як Імперія примудрилася не програти ту останню війну з Кастою Ра?

— Ми вчасно зробили правильні висновки, — з гідністю відповів сотник. — І тепер наші знання, сподіваюся, допоможуть у спільній справі.

— Звісно допоможуть, Сентеоне, — префект по-дружньому поплескав його по плечу. — Тим більше що в нас просто зараз намічається зухвала операція. Ходімо, я познайомлю вас із польовим командиром імперців.

Центуріон Варг на момент їхнього приходу був на диво тверезий і навіть одягнений у чистий, випрасуваний мундир. Він уважно вислухав представлення нового союзника й мовчки простягнув йому свою величезну долоню.

— Повоюємо, сотнику. Розміщуйтеся зі своїми людьми на окремому рівні, місця тут більш ніж достатньо. Вилітаємо рівно за дванадцять годин. Вам вистачить часу на адаптацію?