Розділ 9. Одкровення

— І куди це я нас притягнув? — запитально дивлячись на мерехтливі індикатори сенсорів, тихо запитав сам себе префект.

Навколо простягався абсолютно порожній, холодний космос. Лише вдалині виднілася невелика зоряна система з десятком планет, які при ближчому розгляді виявилися більше схожими на безформні великі астероїди. Юстиніан простягнув руку й активував панель виклику Сіма.

Доволі довго сенсори безпорадно сканували простір у марних пошуках стійкого сигналу. Нарешті над пультом сформувалася напівпрозора голограма дроїда, яка раз у раз ішла перешкодами й намагалася згаснути.

— Сіме, визнач наше місцезнаходження. Схоже, нас занесло бозна-куди, — промовив префект, розтираючи скроні.

— Ну чому ж бозна-куди? Усе зрозуміло! — Сім, як завжди, перебував у піднесеному й навіть життєрадісному настрої. — Ви перебуваєте на протилежному боці галактики, якщо брати точку відліку від мене. На старих імперських картах ці сектори позначені як Мертвий Фронтир. Там дуже мало систем з активними зорями — здебільшого згаслі світила, космічний пил і абсолютна порожнеча. Вам неймовірно пощастило — ви вийшли біля живої зорі, щоправда, система навколо неї зовсім крихітна. На моїх навігаційних картах такого об'єкта немає, тож можете сміливо дати йому власний номер або назву! — весело порадив дроїд.

— Обов'язково назвемо, — ледь усміхнувся префект. — Передаю тобі всі докладні телеметричні дані. Розрахуй наш зворотний курс додому.

— Це я миттю!

Дроїд на голограмі кумедно припав до свого віртуального екрана, швидко переглядаючи масиви інформації, що надходили. Раптом він завмер.

— Ой, як цікаво! — вигукнув Сім.

— І що ж такого цікавого тут може бути? — скептично запитав Юстиніан.

— Система, яка зараз перебуває у вашому полі зору, — відповів дроїд, — це білий карлик.

— Напевно, це просто чудово, але нам би звідси вибратися, Сіме.

— Ви не розумієте! Це надзвичайно рідкісний тип зорі з колосальним, неймовірно щільним магнітним полем. По суті, це природна космічна гармата жахливої потужності!

— Абсолютно марна на цей момент інформація, Сіме, але за лекцію дякую.

— Ні, ні, ви зовсім не розумієте!..

— Друже, давай усе ж повернемося до нагальніших справ, — м'яко, але наполегливо перебив його Юстиніан. — У нас на борту поранені, а імперську ескадру розгромлено вщент.

Голограма Сіма на мить завмерла.

— Це... це жарт? — невпевнено запитав він, і його механічний голос помітно понизився.

— На жаль, ні, — похмуро відповів префект. — Нам потрібно повертатися, і що швидше, то краще.

— Який жах, — пригнічено похитав металевою головою дроїд. — І, звісно ж, той пихатий командувач ескадрою не дослухався до ваших своєчасних рекомендацій?

— Так, не дослухався, — підтвердив префект.

— Сподіваюся, на тому світі йому зараз дуже гаряче! — зі злістю кинув Сім.

— Він тут, на кораблі, — трохи помовчавши, тихо сказав Юстиніан. — Ми з Квінтом витягли його з самого пекла.

— Чудова новина! — миттєво пожвавився дроїд. — Отже, поки прораховуються складні алгоритми вашого зворотного курсу, я хотів би офіційно запропонувати кілька ефективних методів страти.

— Сіме, зупинися, — не витримавши, засміявся префект.

Але дроїда вже було не спинити.

— Четвертування! Можна провести просто у вас у трюмі — це дуже ефектно. Потім колесування — теж чудова, надзвичайно болісна процедура. Ще можна зварити в киплячій олії... Ах, ну так, для цього потрібен великий казан. Хм... а от викинути у відкритий космос — це занадто безболісно й нудно.

— Усе, усе, досить! — замахав руками префект. — Я давно зрозумів, що в тебе явні нахили маніяка, але цей вояка мені ще знадобиться живим.

— От дарма ви так, — щиро засмутився Сім. — Гаразд, навігаційні дані я вже надіслав. На гіперполі Кадеш ви дістанетеся додому доволі швидко, якщо суворо дотримуватиметеся мого алгоритму стрибків.

— Я вже завантажив його до бортової системи. Дякую тобі, Сіме, — щиро сказав Юстиніан.

— Зачекайте! — дроїд різко підняв маленький маніпулятор. — Затримайтеся в цій системі буквально на кілька годин і ретельно проскануйте цей білий карлик. Ну будь ласка!

Дроїд благально склав маніпулятори на грудях.

— Гаразд, Сіме, якщо це справді так важливо для твоїх досліджень, ми затримаємося. Якраз поки пораненими займемося.

— От і чудово! — зрадів Сім. — Тільки зв'язок не вимикайте, я сам віддалено налаштую ваші сканери на потрібну частоту. Так, і ще, пане префекте...

Юстиніан уже збирався залишити місток, але озирнувся.

— Що ще, Сіме?

— Колесування — усе-таки мій фаворит, пане префекте!

— Ну й кровожерливий же ти тип, — засміявся Юстиніан, прямувавши коридором у бік трюму.

Адмірал, який щойно опритомнів, сидів у кутку трюму, важко спираючись спиною на холодну металеву перебірку просто на підлозі. Поруч із ним метушився медичний дроїд, накладаючи стерильну пов'язку на поранене плече лейтенанта. Лейтенанта обережно підтримував Квінт.

— Отямилися, ваше високоповажносте? — з явним, злим сарказмом запитав Юстиніан, зупинившись навпроти високопоставленого бранця.

— Навіщо... Навіщо ви врятували мене? — похмуро, не підводячи очей, запитав адмірал. Його голос тремтів від приниження. — Я мав загинути там, разом зі своєю ескадрою.

Префект повільно нахилився до нього, дивлячись просто в очі.

— Знаєте, де Брі... Це було б надто великодушно й занадто легко для вас.

— Ви забуваєтеся! — істерично вигукнув адмірал, різко підвівши голову.

— Та замовкніть уже! — голосно й різко урвав його поранений лейтенант. — Занапастити одну з найкращих ескадр Імперії менш ніж за годину — це, знаєте, ще треба мати такий талант!

— Лейтенанте! — адмірал люто рвонувся вперед, намагаючись підвестися, але ноги його не втримали, і він із глухим стуком знову впав на палубу. — Я вас під трибунал віддам! Особисто підпишу вирок!