Розділ 7. Гра невидимих струн. Частина 2

Вони рушили до центрального ліфта. Штурмовики, що залишилися, все ж пішли слідом, але трималися на підкреслено шанобливій відстані. Рах, ніби знущаючись, велично крокував поруч із Квінтом. Його гострі, мов бритва, кігті з моторошним металевим скреготом залишали на надміцній сталевій палубі глибокі рвані борозни. Наприкінці шляху на бідолашного лейтенанта було страшно дивитися, а технічний персонал, який траплявся в коридорах корабля, побачивши цю процесію, намагався миттю зникнути в бічних відсіках.

Адмірал Канакар де Брі виявився високим, підтягнутим сивим воїном із бездоганною, немов висіченою з каменю, поставою та холодним, зневажливим поглядом. Було очевидно, що підлеглі панічно боялися його гніву й намагалися зайвий раз не привертати до себе уваги.

Ковзнувши поглядом по трійці, що увійшла, адмірал демонстративно проігнорував присутність величезного звіра й лише коротко кинув супроводжуючому:

— Вільні, офіцере.

Потім він повернувся до прибулих:

— Вітаю вас, пане префекте, — де Брі зробив крок уперед і міцно, по-військовому, потиснув руку Юстиніану, удостоївши Квінта лише сухим, ледь помітним кивком. — Для чого ви влаштували цей цирк із хижаком?

— Це не цирк, пане адмірале. Рах офіційно перебуває на службі нашої застави, — ледь усміхнувся префект. — Нам не потрібні п'ятнадцять штурмовиків почесної варти. Достатньо його одного.

— Припустімо, — крізь зуби промовив адмірал. Самовладання в нього й справді було залізне. — Імператор передав мені первинні тактичні дані про противника. Наскільки я розумію, вся ця інформація отримана від ваших людей?

— Так, від нас, — підтвердив префект. — І ми дуже хотіли б внести свої жорсткі рекомендації до плану майбутньої військової кампанії.

— Ви? — де Брі щиро, зверхньо всміхнувся. — Командир забутої богами й Імперією глухої застави? Серйозно?

Обличчя Юстиніана миттєво перетворилося на холодну, непроникну маску.

— Так, ми, пане де Брі. Ми воювали з цим ворогом віч-на-віч. І ми його перемагали. Ми досконало знаємо, що ваша стандартна академічна тактика в цьому випадку призведе флот до миттєвої поразки.

Адмірал люто стиснув губи.

— А чи знаєте ви, пане префекте, що одна моя ескадра здатна стерти в атомний пил усю цю зоряну систему всього за одну годину?

— Це вагомий аргумент, — безбарвним голосом відповів Юстиніан. — Однак я наполегливо закликаю вас прислухатися до тих, хто має реальний бойовий досвід. Дозвольте мені підключити моїх людей — вони проінструктують ваших флагманських офіцерів.

Юстиніан промовисто обвів поглядом застиглий командний місток.

— Не заперечую, — різко кинув адмірал і повернувся до оператора зв'язку: — Відкрийте канал для префекта.

На голограмі, що розгорнулася в повітрі, з'явилася Зигма. Адмірал окинув її постать неприховано здивованим поглядом.

— Жінка? — підняв він брову.

— Центуріон Зигма Амон Морне з Касти Амон, — рівно й гордо представив її префект.

Зигма чітко віддала честь, дивлячись просто в очі високопоставленому командувачу.

— Я уважно вивчив усі ваші рапорти, — холодно промовив адмірал. — Вам є що додати по суті?

— У жодному разі не починайте атаку за стандартним статутним протоколом, пане адмірале, — без зайвих прелюдій твердо почала Зигма. — Принципи дії захисних енергетичних полів Адохай докорінно відрізняються від усього, з чим коли-небудь стикалася Імперія, і...

— Досить, центуріоне! — де Брі роздратовано змахнув рукою. — Я вже пояснював вашому командирові: вогневу міць головних калібрів моїх лінкорів не можна порівняти ні з чим у цій дослідженій галактиці. Їх проєктували найкращі вчені й найкращі інженери Астари. Ви справді вважаєте себе розумнішою за них?

— Так точно, пане адмірале, — анітрохи не знітившись, дзвінко й голосно відкарбувала Зигма.

— Нечувано! — спалахнув адмірал, обертаючись до Юстиніана. — Пане префекте, тримайте в узді ваших зухвалих підлеглих!

— Вибачте, — тихо й спокійно відповів префект, — але вона абсолютно має рацію. Якщо ви одразу вдарите по кораблях Адохай головними калібрами, ви не проб'єте їхні щити. Ви лише підживите їхній зовнішній захист колосальною енергією власних пострілів.

— Нісенітниця, пане префекте. Цілковита нісенітниця неосвічених провінціалів.

Адмірал різким жестом наказав операторові вимкнути голограму Зигми.

— Що ще незвичайного, окрім дилетантської думки жінки, ви можете мені запропонувати?

— У нас є докладні тактичні рекомендації від наших пілотів-перехоплювачів, — узяв слово Квінт.

— Капітане! — адмірала аж пересмикнуло від хвилі презирства. — Ви маєте на увазі того шмаркача... Як його там, Кірн, здається? І його десяток незрозумілих дітей дикої раси, які вправляються в космосі з якимись блискучими іграшковими кульками?

Квінт аж до хрускоту стиснув зуби, безсило й люто дивлячись на цього пихатого, засліпленого гординею командувача.

— Гаразд. А проти думки нашої глобальної командної системи ви теж матимете заперечення? — з натиском запитав Юстиніан.

— Що ще за система?

— Це штучний інтелект управління однією з наших давніх застав, пане адмірале. Він є унікальною суверенною розробкою Касти Амон.

Адмірал на мить замислився, зверхньо повівши плечем.

— Що ж, давайте вашу систему. Подивимося.

Голограма Сіма, що миттєво розгорнулася, занурила весь командний місток у стан найглибшого шоку. Маленький круглий дроїд життєрадісно помахав маніпулятором просто перед носом командувача.

— Привіт, великі чини! Як сам, начальнику?

На адмірала тепер було страшно дивитися. Його холене обличчя миттєво налилося багрянцем від шаленої люті, а жила на скроні здулася.

— Я?! Я повинен вислуховувати маячню якогось брухтового дроїда?! — зірвався він на крик.

— Я б на вашому місці все ж таки послухав, — спокійно й вагомо промовив префект.

— Слава богам, префекте, ви не на моєму місці! Імператор, звичайно, наказав мені надавати вам сприяння й прислухатися до ваших людей, але це вже переходить абсолютно всі межі здорового глузду!