Розділ 6. У два боки

Зігма спочатку навіть не зрозуміла, що відбувається. Сьогодні була її вахта, і, перебуваючи в чудовому настрої після вчорашнього весілля Квінта й Тіаї, вона задрімала на посту — чого з нею не траплялося ніколи в житті. На екрані тривожно горіло червоне системне повідомлення. Автоматично відкривши його й переглянувши перші кілька секунд, вона в жаху схопилася й кинулася до каюти префекта.

— Вставайте! Вставайте! — вона стрясала Юстиніана за плечі. — Тривога!

— Де тривога? — спросоння не зрозумів префект, мружачись від яскравого світла комунікатора. — Усе ж тихо.

— Напад на другу заставу!

— Зігмо, якщо це жарт... — префект миттєво прокинувся. — Я тобі...

— Та який жарт? Дивіться повідомлення!

Над комунікатором з'явилася голограма полковника Гірада. Його обличчя було залите кров'ю, а навколо сипалися іскри від палаючої проводки.

— Говорить друга застава. Пів години тому з гіперпростору вийшли три крейсери Адохай. Ми встигли підняти захисні поля буквально за хвилину до того, як вони відкрили вогонь. Триває орбітальне бомбардування. Вежа теж ожила й випустила кулі-перехоплювачі — вони не дають нашим кораблям злетіти. Ми втратили трьох пілотів, коли вони намагалися на штурмовиках прорватися на орбіту й завдати удару «Хмарами».

Гірад на мить опустив голову.

— Це були гідні офіцери... Фактично ми в облозі, увесь зв'язок глушать крейсери. Це повідомлення записане й відправлене зондом, який має піти в гіперстрибок просто з атмосфери. Покваптеся, друзі, поки щити ще тримаються. Але скільки це триватиме — я не знаю.

Запис закінчився. Префект мить сидів на ліжку, а потім повільно підвівся й абсолютно спокійно промовив:

— Тривога. Загальний збір.

На заставі завила сирена. Сонні, стривожені офіцери швидко зібралися в кабінеті префекта.

— Готуйтеся до вильоту, панове, — оголосив Юстиніан.

— Але ми нічого не знаємо про те, що там відбувається, окрім цього короткого повідомлення, — похмуро сказав Скард.

— Може, там уже не три крейсери, та й Вежа прокинулася, — додав Ордо.

— Ваші пропозиції? Кинути їх там на певну смерть? — префект обвів усіх важким поглядом.

— Думаю, потрібно відправити зонд-розвідник і чекати його біля найближчої системи, — запропонував Амалак. — Це сталося не просто так. Отже, настав час активації Вежі. А от кораблі й обстріл — це дивно, не сперечаюся.

— Три крейсери й перехоплювачі — це надто серйозно, щоб діяти навмання, без чіткого плану, — вагомо додав Тіт.

— Зв'яжіться з Кірном, нехай розбудить пілотів, — розпорядився префект. — Він же у граків?

— Так, він увесь час там, — кивнула Зігма. — Я зв'яжуся.

— Які ще будуть думки, панове? А наш трофейний крейсер зараз у якому стані? — запитав Квінт.

— У бойовому, — упевнено відповів Тіт. — Я особисто перевірив усі системи.

— Можна летіти на ньому, — запропонував Квінт. — Він величезний, ми кілька штурмовиків просто в трюм запхаємо.

— Що скажеш, Амалаку? — звернувся до нього префект.

— Може спрацювати. Але що потім? Ми не впораємося з трьома кораблями навіть за допомогою пілотів Кірна. Крейсери вже ведуть атаку, а це означає, що фактор несподіванки втрачено.

— Ми не можемо покинути наших людей! — вигукнув префект.

— Можна я скажу? — лейтенант Маркай несміливо підняв руку.

— Давай, лейтенанте, викладай докладніше, — кивнув префект.

— Нам не потрібно тягатися з крейсерами у відкритому бою. Нам потрібно дати можливість гарнізону відлетіти. Завдамо удару камікадзе й «Хмарами», відвернемо увагу екіпажів крейсерів і самі відступимо, щойно гарнізон другої застави вирветься.

— Схоже на план, — погодився префект. — Готуйте шатл, «Людожера» Квінта й трофейний крейсер. Завантажте побільше перехоплювачів і нарешті розбудіть Кірна.

— Я відправлю зонд на розвідку з відповідним повідомленням для Гірада, — додала Зігма.

— Готуємося, — префект підвівся, смикнувши мундир. — І я полечу з вами.

— Ні, командире, і це не обговорюється, — похмуро відрізав Скард. — Не за статутом. І втратити вас ми не можемо — надто багато від вас залежить.

— Ти що, вирішив мною командувати?! — префект почервонів від злості.

— Якщо буде треба, ваша величносте, я вас зв'яжу й до карцеру посаджу, — без тіні збентеження відповів Скард.

— Я братиму участь, — підняв руку Ордо.

— Ми всі, — підсумувала Зігма. — Подумайте про те, якими знаннями володієте особисто ви і як ці знання можуть вплинути на результат усієї війни.

Юстиніан різко розвернувся й вийшов зі свого кабінету, навіть не озирнувшись.

— Образився, — констатував Маркай. — Не бачити нам більше звільнень.

— Нічого, відійде, — безтурботно кинув Скард. — Уже не вперше бунт на кораблі. Отже, панове, командування операцією призначаю на себе. — Скард кумедно випнув груди. — Полетіли.

На містку трофейного крейсера Адохай Тіт проводив останні передпольотні перевірки.

— Нових снарядів Сіма зовсім мало, — зауважив Вал, сідаючи в крісло стрільця. — Не встиг наш дрібний наробити.

— Ну, скільки є — усе наше, — слушно відповів Тіт. — Зате поля поставили потужніші, та й перехоплювачі спорядили теланієвою бронею. Дивись, може, й вийде.

— Не може не вийти, — кивнув Вал, тестуючи систему керування вогнем.

На містку з'явилася голограма Кірна.

— Привіт, діди! Як життя? Відбулося?

— Ну, пацан узагалі берегів не бачить, — засміявся Тіт. — Ти, сержанте, свій дитячий садок до пригод підготував?

— Дитячий садок рветься в бій! Я тут хотів одну пропозицію внести.

— Ну давай, — Вал схрестив руки на грудях. — Може, щось розумне скажеш.

— Дивіться, дідугани. Коли ваше корито з'явиться на орбіті, адохайські мерці точно приймуть його за своє, і це дасть нам час на розгортання. Пропоную одразу почати скидати перехоплювачі з крейсера.

— Так же помітять одразу, — засумнівався Тіт.